Проект «Повноцінне життя!» підбиває підсумки й радіє успіхам своїх клієнтів – молоді з особливими потребами.
Пікнік на природі, динамічні ігри та розваги, спів під гітару та творчі завдання – такою була одна із заключних зустрічей молодих людей з особливими потребами, котрі відвідують центр Реабілітаційних послуг, що діє в Чернігові на базі обласної благодійної організації «Аратта» в рамках проекту «Повноцінне життя!». «Послухати шурхіт листопаду, власноруч приготувати бутерброди й накрити стіл, розвести багаття й запекти картоплю з салом, а головне – поспілкуватися з друзями й щиро повірити, що твої мрії можуть стати реальністю – оце і є повноцінне життя!» — діляться враженнями учасники цієї зустрічі. Дехто з них, до речі, приїхав на пікнік в інвалідному візку, хтось майже повністю втратив зір, а дехто має вади розумового розвитку. До учасників проекту долучилися деякі батьки, а також співробітники «Аратти».
Проект «Повноцінне життя!» тривав рік, з жовтня минулого року, — розповідає голова правління обласної благодійної організації «Аратта» та автор проекту Вікторія Філатова. – Нас підтримав Європейський Союз у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і Спілкою Робітничих Самаритян-Грузія, ми дуже вдячні нашим партнерам! Ми намагалися залучити молодих людей з інвалідністю, котрі мало задіяні в суспільстві, засиділися вдома, але мають потребу в спілкуванні, в самореалізації. Ми зібрали їх для того, аби показати, які вони класні, талановиті, і щоб ці таланти відкрилися, щоб суспільство не тільки допомагало людям з особливим потребами й людям з інвалідністю, а щоб вони також мали змогу робити внесок у розвиток суспільства. Коли наше суспільство стає інклюзивним, тобто включає всіх, ми збагачуємося, наше життя стає яскравішим, різноманітнішим. На мою думку, це дуже добре, бо якщо людина виключена із суспільства, у неї з’являються різні негативні думки, накопичується агресія. Ми це бачимо в різних країнах.
В рамках проекту «Повноцінне життя!» на базі «Аратти» клієнти отримували такі види послуг, як соціальна адаптація та соціальна реабілітація, фізкультурно-оздоровча реабілітація, групи денного перебування з творчими майстернями та психологічними консультаціями, тренінгами, а також – можливість долучитися до діяльності інтеграційного театру «Дивосад». В приміщенні «Аратти» була обладнана тренажерна зала, де проходили заняття з фізичної реабілітації, молоді люди робили зарядку, різноманітні дихальні вправи тощо. Потім вони ділилися цими навичками зі своїми батьками, про що працівникам проекту розповідали мами молодих людей, їм було приємно й радісно. «Зауважу, що й батьки наших клієнтів були активні й зацікавлені, — розповідає Вікторія Філатова. — Вони були вдячні, що у них з’явився вільний час, що вони могли зайнятися своїми справами. І все це загалом дуже позитивно впливало на взаємини в родинному колі».
Важливо також, що й самі клієнти могли багато чого навчити фахівців «Аратти», зазначає реабілітолог проекту Ярослав Дудич. «Це для мене була наука, як треба жити радісно, зберігати позитивний настрій, — ділиться враженнями пан Ярослав. — Деякі люди подають приклад, як долати труднощі, адже кожен день вони роблять кроки, які нам, звичайним людям, здаються дуже легкими, а для них це насправді дуже важко. Майже щодня у мене були відкриття. Це був постійний обмін, це був важливий досвід. Щодо успіхів, то люди, що систематично й постійно займалися – це адаптивна фізична реабілітація – добилися результатів. Приміром, ті, у кого була значна вага, схуднули, і харчування стало більш збалансованим, і фізичне навантаження далося взнаки. До нас прийшли і дуже худі дівчата, вагою десь по 40 кг, тож наше досягнення на сьогодні — 45-47 кг. Мене також вразило, які це творчі люди! Скільки на наших зустрічах було пісень, віршів, скільки краси вони зробили своїми руками!».
Євгенія Коніщева — одна з учасниць проекту «Повноцінне життя!», долучилася до занять буквально за кілька тижнів після старту. Дівчина має вроджену травму, внаслідок якої погано бачить (фактично лише на одне око). Втім, дуже любить малювати, робити різні поробки, легко працює на комп’ютері, опанувала деякі графічні програми. Цікавлюся у Євгенії, чи була для неї корисною участь у проекті? «Спочатку мене зацікавила фізкультура, адже коли навчалася в школі, цей урок не любила. По-перше, було не цікаво, по-друге, — багато вправ, які мені робити не можна, — розповідає чернігівка. — А тут у нас і без тренажерів дуже цікава фізкультура, енергетичні практики, і це мені дуже подобається. Також ми займалися рукоділлям, робили різні поробки, кожен міг продемонструвати, що він вміє і навіть провести майстер-клас. Крім того, я відкрила в себе талант – навчилася грати на гітарі та писати пісні. Виявляється, Ярослав Миколайович вміє грати на гітарі, а я колись закінчила музичну школу за класом фортепіано. Попросила його навчити мене грати на гітарі. За два місяці я з цим завданням впоралася. У мене вже є авторські пісні!».
«Випадково», за словами Євгенії, вона відкрила в собі ще один талант – почала писати п’єси-казки, тож нині співпрацює з Чернігівським обласним театром ляльок. Одна з її п’єс нині в репертуарі театру. А чи випадково вона називається «Фізкульт привіт»?
Ще один з учасників проекту дякує йому за те, що знайшов нових друзів, близьких по духу людей.
Мені важливо було знайти людей, які не такі, як інші, але можуть жити справді повноцінним життям. Людей, які не здаються, які повірили в те, що мрії збуваються! – говорить Роман Неруш – майже незрячий молодий чоловік. — Я один з тих, хто повірив у свої мрії, у те, що вони в мене збудуться. Ще до проекту я знайшов кохану людину, а під час проекту побачив, що він справді дуже потрібний, адже багато в кого відбулися позитивні зміни. У людини, наприклад, були проблеми з руками чи ногами, а тепер уже кінцівки почали краще рухатися. Вона це помічає, і у неї покращується настрій, з’являється бажання щось робити, продовжувати заняття. Багато хто казав мені, що буде займатися оздоровчою фізкультурою навіть після проекту. І коли людина почувається краще, у неї менше зайвих думок, і відповідно, вона не замикається в собі, в будинках — цегляних чи панельних. Людина розвивається, починає більше спілкуватися. Я переконаний, що ми будемо підтримувати тісні дружні стосунки з тими людьми, з якими познайомився під час проекту «Повноцінне життя!» Хоча я багато кого знав і раніше, приємно було з ними тут зустрітися.
Проект «Повноцінне життя!» в Чернігові вже на фініші, але «Аратта» не припиняє опікуватися людьми з особливими потребами. Зокрема, працюватиме театр реабілітації «Дивосад», його особливі актори будуть зустрічатися на репетиціях, готувати нові вистави. «Щодо групи денного перебування, то ми резервуємо три дні й будемо надалі проводити такі зустрічі в «Аратті», залучати студентів – майбутніх соціальних працівників, наших волонтерів, — ділиться планами на майбутнє Вікторія Філатова. — Продовжуємо роботу з нашими партнерами, шукаємо однодумців. Сподіваюся, знайдемо можливості. Маємо на меті, аби наші клієнти та їхні батьки самі включилися в цю роботу, щоб були активними в ході створення програм, щоб це була творчість за принципом «нічого для нас без нашої участі». Гадаю, не треба чекати чогось від держави, від можновладців, треба робити самим. У нас є досвід інших країн, є воля до перемоги, і наше суспільство вже готове до змін».
Проект «Повноцінне життя!» підтримав Європейський Союз у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Спілкою Робітничих Самаритян-Грузія. В Центрі реабілітаційних послуг працювали групи денного перебування людей з особливими потребами, де вони отримували харчування, допомогу в самообслуговуванні. До послуг клієнтів Центру: групові психологічні тренінги, майстерні з арт-терапії, індивідуальні консультації з психологом. Таким чином «Аратта» сприяє позитивним змінам у житті людей з особливими потребами.
Вікторія СИДОРОВА
Фото Сергія Кордика та Вікторії Сидорової
