Якщо усі етапи випробувань буде успішно завершено, то 2020 року Львівський завод зможе розпочати серійну модернізацію моделі за варіантом МУ2. Більше того, розробники мають технічне завдання на продовження робіт із модернізації за варіантом МУ3.
Фронтовий винищувач МіГ-29 (за кодифікацією НАТО — Fulcrum, тобто «важіль») розробило КБ Мікояна наприкінці 70-х років минулого століття. На початку 80-х років повітряний мисливець пішов у серію. Після розвалу СРСР, Україна отримала понад сотню таких машин.
На думку окремих військових фахівців конструктивно авіаційна техніка радянського зразка (яка є на озброєнні вітчизняних ПС) має ресурс ще на кілька десятків років. А капремонт та комплексна модернізація нинішнього парку бойової авіації дозволить ще тривалий час підтримувати бойовий потенціал ПС на певному рівні.
Профільним підприємством з ремонту та модернізації МіГ-29 в Україні є Державне підприємство «Львівський державний авіаційно-ремонтний завод». Сьогодні в серійній модернізації для потреб Повітряних Сил Збройних Сил України вже перебуває модель під назвою МіГ-29 МУ1. Про технічні характеристики та бойові можливості цієї машини вже розповідалось. Однак військово-наукова думка просунулася далі, й на підприємстві вже перебуває в роботі дослідний зразок наступного покоління — МіГ-29 МУ2.
Про те, які нові ідеї втілено в другому поколінні модернізованого винищувача, розповів головний інженер ДП «ЛДАРЗ», кандидат технічних наук Роман Качмар.
За його словами, радянський винищувач — іще досить міцний «дідуган», і модернізаційний потенціал для вдосконалення цієї моделі розраховано ще, як мінімум, на 20 років наперед. Сьогодні незмінний ззовні планер КБ Мікояна наповнюють сучасною апаратурою та озброєнням українського виробництва.
У варіанті МУ2 машина набуває ознак багатоцільового винищувача з можливістю бойового застосування по наземних цілях. Родзинка тут у встановленні ракетно-бомбового озброєння з телевізійними головками наведення типу Х-29Т та КАБ-500КР. Раніше МіГ-29 міг із невеликим успіхом відпрацювати по цілях на землі лише некерованими ракетами та гарматами літака. Тепер ураження наземної цілі стовідсотково гарантовано.
На цьому літаку також буде встановлено системи VOR, ILS, DME — бортову апаратуру, яка дасть змогу в автоматичному режимі здійснювати контроль за посадкою літака та виконувати польоти на міжнародних трасах. На відміну від першого варіанта модернізації, буде встановлено сучаснішу систему супутникової навігації українського виробництва, яка відображатиме інформацію на багатофункціональному індикаторі в кабіні пілота. До речі, індикатор стане інформативнішим і збільшиться до восьми дюймів для зручності використання. Це вже наслідки вивчення практичного застосування інтегрованої супутникової навігаційної апаратури льотчиками однієї з бригад Повітряних Сил ЗС України і відповідно поліпшення її експлуатаційних якостей. Льотчик бачитиме і карту місцевості, й відображення різних параметрів бойового застосування одночасно. До того ж ця система виконуватиме й розрахунки близької навігації. А це значить, що винищувач більше не потребуватиме окремого обчислювача системи близької навігації та що на його місце можна буде встановити інше обладнання.
У варіанті МУ2 винищувач отримує й модернізовану систему управління озброєнням, зокрема блок-обчислювач бойового застосування, який керуватиме озброєнням із телевізійними головками наведення.
Крім того, варіант МіГ-29 МУ2 отримає відеореєстратор. А точніше, систему аудіо- , відеореєстрації, яка дасть змогу оцінювати ефективність роботи пілота, систем літального апарата й застосування озброєння за допомогою спеціально встановлених відеокамер. Слід зазначити, що на українських винищувачах такі системи раніше не встановлювали, а от за кордоном на винищувачах четвертого–п’ятого поколінь аудіовізуальний контроль давно є невід’ємною частиною бортової апаратури. Її застосовують для аналізу помилок пілотів та навчання майбутніх льотчиків. До речі, такі системи авіаремонтники встановлювали на закордонних МіГ-29, які ремонтували у Львові відповідно до контрактів.
Якщо варіант МіГ-29 МУ1 сукупно мав близько п’яти вдосконалень приладів авіоніки та іншого обладнання, то другий варіант модернізації загалом має близько 10 інновацій, які реалізували розробники. І якщо коефіцієнт бойового потенціалу (КБП) базової моделі МіГ-29 дорівнював одиниці, то КБП винищувача в українському варіанті МУ2 сягає вже 1,7.
На заводі у Львові дослідну модернізацію за другим варіантом мають завершити до кінця 2018 року й на початку 2019-го розпочати державні випробування винищувача. І якщо за рік усі етапи випробувань буде успішно завершено, то 2020 року завод зможе розпочати серійну модернізацію моделі за варіантом МУ2. Утім уже зараз розробники мають технічне завдання на продовження робіт із модернізації за варіантом МУ3! Фахівці львівського авіаремонтного підприємства та підприємств-партнерів до цього готові, продовжують розробницьку діяльність, щоб постійно мати нові пропозиції для оборонного відомства.
Власне, остаточну крапку поставить державне оборонне замовлення, яке визначить, скільки саме та якого типу літаків потребуватиме оборонне відомство. Із 2018 року оборонне замовлення формуватимуть на наступні три роки. І якщо варіант винищувача МУ1 уже є серійним, то модернізація за типом МУ2, як найбільш наближеного до винищувача 4+ покоління, здійснюватиметься якраз через три роки. А завод готовий щороку випускати для вітчизняних Збройних Сил не менше як десяток оновлених машин.
Окрім дослідно-конструкторських робіт українського варіанта винищувача МіГ-29, ДП «ЛДАРЗ» виконує низку контрактів із капітального ремонту й модернізації цього типу літаків іноземних армій. Свого часу 15 машин закупили для ВПС Азербайджану. І у 2015–2017 роках у частини цих МіГ-29 закінчився міжремонтний термін експлуатації. До 2019 року львівські авіаремонтники мають кількома партіями здійснити капітальний ремонт винищувачів і повернути їх замовникові. Крім того, нині завод бере участь у тендерних процедурах на ремонт винищувачів для ВПС Бангладеш. А також здійснює ремонт окремих агрегатів на замовлення Польщі. За словами головного інженера заводу, на найближчі три роки авіаремонтники завантажені роботою за міжнародними контрактами та контрактами з МО України на 100%.
До речі, відповідно до стратегії розвитку виробництва, уже другий рік поспіль львівське підприємство функціонує без поставок складників із країни-агресора. За рахунок імпортозаміщення з інших джерел отримують металеві деталі винищувачів, вироби з гуми та здійснюють реінжиніринг електронних плат.
Підприємство розвиває інфраструктуру та оновлює верстатний парк і закуповує новітнє обладнання для цехів. І навіть налагоджує випуск нового виду продукції (ідеться про вертолітні редуктори ВР-14).
Однак є й проблеми, які дуже турбують керівництво підприємства. Річ у тім, що в кадровому плані завод стрімко старіє. На ДП «ЛДАРЗ» сьогодні працює близько тисячі осіб. Молоді фахівці після профільних навчальних закладів не дуже охоче йдуть працювати на виробництво. Це стосується не лише інженерів, а й робітничих спеціальностей, хоча рівень зарплат на ДП «ЛДАРЗ» досить високий. Зокрема 2017 року середня зарплата працівника становила майже 13 тис. грн. Керівництво підприємства вбачає проблему у відтоку технічно підготовлених кадрів за кордон. У Польщі, за 80 кілометрів від Львова, технічно грамотний фахівець отримує не менше тисячі євро на місяць. Є надія, що реалізація державного оборонного замовлення в найближчі роки дасть змогу суттєво підняти зарплати, а відтак стимулювати приплив в оборонну промисловість молодих фахівців.
Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ
