Якість надання медичної допомоги в Україні вже давно викликає численні нарікання у людей, які за нею звертаються. При цьому Міністерство охорони здоров’я інформує, що за кількістю лікарняних ліжок на душу населення Україна посідає четверте місце у світі.
Ситуація на Чернігівщині ще більш напружена: на 10 тисяч населення тут припадає 95,8 ліжка, у той час як в середньому по Україні — 87,9. Водночас, більшість медичних закладів Чернігівщини – малопотужні та малозавантажені лікарні, які мають зношені основні фонди та застаріле технічне обладнання. Така організація мережі створює дві проблеми. По-перше, нечисленні послуги мають високу відносну собівартість: надавати їх у більшому обсязі було б вигідніше. По-друге, фахівці, що не мають достатньої завантаженості, (на відміну від тих, хто працює «на потоці» у потужних, добре оснащених лікарнях) поступово втрачають кваліфікацію та життєво необхідні для пацієнтів практичні навички. Адже не варто очікувати якісних та безпечних послуг від хірурга, який рідко проводить операційні втручання.
Тож реформа, започаткована у державі, має на меті не лише поліпшення доступності та якості медичної допомоги, а й більш ефективне використання відповідних фінансів, у тому числі й на оплату праці медиків.
Обласна влада на Чернігівщині зацікавлена у збереженні мережі медичних установ. Питання ж полягає в тому, що в області не вистачає не лише необхідного сучасного обладнання, а й фахівців: вже сьогодні тут готові прийняти на роботу 351 лікаря. Загальне ж число лікарських вакансій — 978. В області не вистачає, передовсім, лікарів швидкої допомоги, педіатрів, неонатологів, анестезіологів, сімейних лікарів та патологоанатомів. Про високу якість медичного обслуговування за таких обставин можна тільки мріяти. Тож природно, що система потребує змін.
Одним з перших кроків на цьому шляху має стати створення госпітальних округів. І вже на цьому етапі Чернігівщина зіткнулася з цілою низкою проблем та суперечностей.
Відповідно до постанови уряду, МОЗ повинне до 1 лютого поточного року внести до Кабміну проект нормативно-правового акту щодо затвердження переліку та складу госпітальних округів.
Кількість госпітальних округів, лікарень та їх профіль мають самостійно визначити місцеві органи влади. А МОЗ — погодити відповідно до постанови КМУ від 30 листопада 2016 № 932 «Про затвердження Порядку створення госпітальних округів».
Робота над створенням госпітальних округів триватиме до кінця 2017 року та відбуватиметься в 3 етапи:
1. Формування меж госпітальних округів.
2. Створення госпітальної ради.
3. Розробка плану розвитку госпітального округу.
Наразі триває перший етап роботи. У 2017 році місцеві ради кожного округу (районні, міські, ОТГ) повинні створити майданчик для ухвалення рішень та розробки спільної позиції щодо майбутнього округу – Госпітальну раду (дорадчий орган, рішення якого мають ухвалюватись місцевою владою). До неї увійдуть представники кожного міста обласного значення, району та ОТГ госпітального округу пропорційно до чисельності їх населення. Госпітальна рада має розробити План розвитку госпітального округу на 5 років, який міститиме щорічні проміжні показники досягнення результатів. Цей План буде затверджуватись спільним рішенням місцевих рад – учасників госпітального округу.
Серед основних вимог до госпітального округу — наявність в окрузі не менше однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування першого та/або другого рівня та інших закладів охорони здоров’я. Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування 1-го рівня має обслуговувати не менше 120 тисяч осіб, 2-го рівня – не менше 200 тисяч осіб.
Межі та склад госпітальних округів повинні визначатись таким чином, щоб жителі, які в них проживають, мали доступ до вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги у межах свого госпітального округу. Адміністративним центром госпітального округу визначається, як правило, місто з населенням понад 40 тисяч осіб, де розміщена багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування другого рівня.
Пацієнт повинен мати можливість доїхати до лікарні інтенсивного лікування не більше ніж за 60 хвилин, радіус зони обслуговування такої лікарні не повинен перевищувати 60 кілометрів.
За даними МОЗ, тринадцять областей України вже передали свої пропозиції стосовно медичних округів на погодження до центральних органів виконавчої влади. А от на Чернігівщині з цим виникли проблеми: мало не кожен район виявив бажання стати центром госпітального округу.
У Корюківській ЦРЛ постійно дбають про осучаснення медичного обладнання
Масла у вогонь підливають і деякі політики, що активно піаряться на цій актуальній темі. Щоправда, Чернігівщина у цьому не поодинока.
— До міністерства та Кабінету міністрів почали надходити листи, у яких депутати різних рівнів скаржаться на «поганий» розподіл територій в рамках госпітальних округів. Це свідчить про бажання місцевої влади перекласти відповідальність за відсутність діалогу всередині громад на центральні органи влади. МОЗ України вкотре наголошує – господарювання та ухвалення рішень зараз належить до компетенції громад. Ми знаємо, що цей процес буде болючим, але Україна повинна пройти шлях від адміністративно-командної форми правління, коли з центру вказували де і що будувати, до демократичної, коли місцева влада братиме на себе відповідальність за комфорт життя своєї громади, – зазначив на одній з прес-конференцій заступник міністра охорони здоров’я Павло Ковтонюк.
Він наголосив, що кількість лікарень в регіонах не зміниться, але в цьому випадку на рівні місцевої влади потрібно вирішити, які саме медичні послуги зручно отримувати місцевим жителям у кожній конкретній лікарні з урахуванням місцевої інфраструктури, зокрема, наявності доріг. Кожен госпітальний округ повинен відповідати двом головним критеріям — послуга з інтенсивного лікування та можливість не більше ніж за годину дістатися до лікарні, де надається така послуга.
— Де б не був центр госпітального округу, районні лікарні працюватимуть!— запевнив голова облдержадміністрації Валерій Куліч. — Просто буде чітко визначено, якого рівня і профілю медичну допомогу та чи інша лікарня надаватиме населенню. Це залежатиме від забезпеченості лікарями й обладнанням. Грубо кажучи, ми більше не фінансуватимемо послуги, які лікарнями не надаються. А весь позитив районних лікарень буде збережено. Якщо, скажімо, Коропська районна лікарня має чудовий досвід лапароскопічних операцій — там успішно роблять більш ніж 800 операцій на рік, до них приїздять хворі з різних регіонів — то це треба зберегти! Але це не привід називатися госпітальним округом.
І тут не варто забувати ще про один аспект реформування. У Кабміні запевняють, що обсяги фінансування медицини не зменшаться. Більше того, там констатують бажання інвестувати у розвиток госпітальних округів. Проте фінансуватиме держава не койко-місце, яке може існувати лише на папері, а фактично надану медичну послугу, роботу конкретного лікаря, допомогу реальній людині. Гроші «ходитимуть» за пацієнтом, тож лікарні та лікарі, до яких не звертатимуться хворі, просто не виживуть, збанкрутують.
Що ж до кількості госпітальних округів, то, виходить, не така вона й вирішальна. Більше значення має те, наскільки нинішні районні лікарні відповідають вимогам до лікарень інтенсивної допомоги 1 чи 2 рівнів. Адже усереднений рівень забезпеченості фахівцями медичних установ області — 73%. І це при тому, що у сільській місцевості чи віддалених районах цей відсоток значно нижчий. За цих умов надзвичайно важливо оптимально розподілити функції медичної допомоги між учасниками госпітального округу та визначити її види та обсяги. Тоді при належному фінансуванні заклади охорони здоров’я розвиватимуться відповідно до вимог сучасності, а люди отримуватимуть якісні медичні послуги.
Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Чернігівської облдержадміністрації
