21 липня народилася Ірина Путко-Василевська – Грізна, член ОУН, медсестра в сотні УПА командира «Крука», громадська діячка в Канаді.
Ірина народилася у 1925 р. в місті Любачів (нині – Польща). У 1942 році після відбуття ідеологічно-політичного вишколу у Кам’янці-Струмиловій присягнула, що стає членом ОУН. В одній із німецьких облав 1942 р. попала в руки німців і була вивезена до Німеччини на примусову роботу. Однак довго там не була, бо за допомогою своїх людей в Любачеві дістала дозвіл відвідати рідний дім і попрощатися зі своєю, нібито, умираючою мамою. До Німеччини більше не поверталась, а пішла у підпілля.
Восени 1943 р. Ірина закінчила санітарний вишкіл УПА та практику в одному з повітових шпиталів Любачева. У 1944 р. була призначена медсестрою до сотні командира «Крука». В одному з боїв УПА із радянськими спецвійськами НКВС Ірину поранили. Після видужання вона далі працювала в підпільних шпиталях. У 1946 р. була призначена районовою медсестрою українського підпілля. У вересні 1945 р. молодий тоді упівець Іван Путко був поранений і відставлений на лікування до шпиталю у село Молодівці, де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Підлікувавшись, Іван Путко в 1946 році у вересні був призначений кущовим самооборонного кущевого відділу в місцевості Лівча, і туди була призначена Ірина «Грізна». 19 січня 1947 р. у селі Журавка, на пограниччі Холмщини, вони одружились за дозволом вищого командування УПА. Вінчав їх греко-католицький священик, котрий був членом українського підпілля.
19 серпня 1947 року, після акції «Вісла», частини УПА отримали наказ легалізуватися. Молоде подружжя Путків виїхало до Східньої Пруссії, а в 1959 році переїхало до Монтреалю (Канада). Тут Ірина та Іван Путко стали активними учасниками громадсько-політичного життя українських емігрантів.
Ірина Путко була членом Товариства колишніх вояків УПА, а також членом Жіночої Ланки при осередку Спілки української молоді. Вона допомагала у національно-патріотичному вихованні молодого покоління, часто працювала в кухні під час літніх таборів та дбала, щоби діти завжди були задоволені. У Монтреалі не було жодної великої імпрези, маніфестації, протестної акції, збірки на національні потреби, де б не взяли активну участь Ірина та Іван Путко.
Померла Ірина Путко 30 листопада 1999 року внаслідок важкої недуги.
Леся Бондарук, Український інститут національної пам’яті
Фото із книжки «Літописс УПА. Том. 4. Cпогади вояків УПА та учасників збройного підпілля Львівщини та Любачівщини», під редакцією П. Потічного та В. В’ятровича. – Торонто-Львів: Видавництво «Літопис УПА», 2003 р.
