Лірика. «Лине до сонечка, наче рідня…»
Марія Миколаївна Шевченко (Марчевська) народилася в селі Комиші Охтирського району Сумської області. Працювала на будівництві, багато років трудилася на цукровому заводі. Тепер – на заслуженому відпочинку. Мешкає в Чернігові, який став для неї рідним. Все своє життя любить поезію – творчість Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Ліни Костенко… Втім, і сама складає вірші – для душі, для близьких, друзів та земляків. Марія Миколаївна надіслала кілька своїх нових поезій для наших читачів.
Лелечий край
Чернігівщина – милий край,
Де, майже в кожному дворі,
Стоять поважно (це – їх рай!)
Малі лелеки та старі.
Радіють діти та батьки!
Аж ось лелечиха-матуся
Враз вирушає на луги,
Міркує: «Трохи розімнуся…».
Лелека тут – гнізда володар,
Поважно ходить на городі;
Бо знає – жоден наш господар
Птахам не заподіє шкоди!
А восени пташиний клин
Над лугом і селом кружляє;
Прощається із нами він,
Бо Батьківщину покидає.
Лелеки журяться: «Курли,
В тепліші летимо краї…
Та в ці повернемось двори,
У гнізда затишні свої».
Пташина
Сонце заходить за небокрай,
Пташечка просить: «Іще не лягай!».
Мало пташині довгого дня –
Лине до сонечка, наче рідня.
Птаха літає, птаха співа,
Знову від пісні все ожива.
І розквітає наша сім’я:
Тато, матуся, братик і я!
Та вже стомилось сонечко вкрай
І закотилось за небокрай.
Каже пташині: «Спати лягай,
Завтра ранесенько знову співай.
Хай тут радіють пісні твоїй
І забувають тугу та біль.
Смуток минає – легше й мені
Слати усім промінці осяйні.
Завтра іще веселіше співай!» –
Котиться лагідно за небокрай.
Пташечко, сонцю дай відпочити –
З самого ранку треба світити!
Марія Шевченко
