Альвіна Безручко щ м.Городня все своє життя любить тварин і опікується ними в міру сил. Вона сама не пригадує, коли те захоплення виникло, але одну знакову подію пам’ятає років з восьми – коли батьки підібрали й доглядали лелеку, травмованого об дроти лінії електропередач.
Щиро захоплена природою пані має у себе вдома чимало домашніх улюбленців, серед яких акваріумні рибки, равлики, два папуги – хвилястий і корелла, канарейка і шиншили. І вже другу зиму поспіль у пані Альвіни живе лелека Герда, яка з невідомих причин одомашнилась.
– Птаха цілком здорова. Вона вміє літати й добряче це робить, коли їй це потрібно. Певно, науковці якось змогли б пояснити цей феномен, чому дика птаха лишилась у місті, але я для себе це пояснюю тим, що їй тут достатньо непогано живеться, от вона і не поспішає у дику природу, – зазначила подружка й опікунка лелеки.
Герда з’явилась у пані Альвіни випадково. Спочатку жінка потоваришувала із хлопчиком-лелекою, який приходив до фірмового магазину «Сновського заводу продтоварів», що на площі біля спортивної школи, де, власне, й працює наша співрозмовниця.– У птаха трішки провисало крило, що наштовхнуло на думку про травмованість чи поранення птаха. Я його підгодовувала і, як похолодало, забрала додому. Він прожив у мене тижнів зо три, а потім взяв та й полетів – чи в теплі краї, чи подружку шукати. Звичайно, я непокоїлась про його долю, тому звернулась до знайомих у соціальних мережах й зателефонувала друзям, щоб підказали де шукати птаха, якщо хтось його бачив. Невдовзі зателефонували знайомі, які повідомили, що по міському стадіону ходить лелека. Разом із Людмилою Дубинською ми поїхали туди й зустріли там не хлопчика, а дівчинку, яку успішно впіймали й привезли до мене. Мокрі й брудні, ми були дуже раді такій знахідці, – пригадала пані Альвіна.
Знайдену лелеку рятівниця назвала Гердою, і вона спокійнісінько прижилась у сараї разом із курями, яких любить, оберігає і навіть захищає від котів. А от інших домашніх тварин лелека не любить – «поводить себе як птеродактиль»: цокає дзьобом, шипить й усіляко виказує їм своє невдоволення.
На літо лелека самостійно відлітає у місто, де цілком успішно «жебракує» на міському ринку. Певно, щось до свого раціону ловить й у траві на міських газонах, у скверах і парку, бо змінює локації на власний розсуд. Восени ж пані Альвіна знову забрала свою Герду додому, де тепло, затишно і сито:– Герда дуже чистолюбна й охайна птаха. Вона постійно чистить своє пір’я і вкладає кожну пір’їнку своїм дзьобом. Звичайно, перед зимівлею я обробляю її від зовнішніх та внутрішніх паразитів і додаю до раціону вітаміни. Принагідно хочу подякувати людям, які допомагають мені утримувати лелеку. Підприємець Анатолій Лепень зробив і встановив спеціально для Герди зручні двері у сараї, тож тепер вона має можливість роздивлятись довкола і не сумувати, поки я на роботі. Також допомагають продавчині магазину «Наша ряба», що на площі біля спортшколи, які роблять для лелеки гарні знижки на харчі, бо у нашому магазині хоч і чимало смаколиків, проте це переважно солодощі, а лелеці треба риба з м’ясом. Звичайно, й підприємці з міського ринку не лишаються осторонь і підгодовують занадто незалежну влітку лелеку щоденними смаколиками.
А ще Герда дуже музикальна птаха – вона завжди прислухається до музики й, прислуховуючись, завмирає, певно, отримуючи задоволення.
Найулюбленішим місцем є коліна її спасительки й подруги. За весь час спільного життя лелека жодного разу не клюнула й навіть не вщипнула свою опікунку. Натомість вона часто намагається «впорядкувати» неслухняне волосся подруги, яке не хоче так рівно і щільно вкладатись, як її власне пір’я.
Павло Дубровський
«Новини Городнянщини»
