Усі ми хоча б раз в житті чули про французький Прованс – лавандові поля, знамениті на весь світ. Та сьогодні для того, щоб побачити поля лаванди та зробити красиві фотографії, не обов’язково їхати у французький Прованс, адже в Україні багато місць, де росте лаванда.
Нещодавно свій лавандовий рай нещодавно з’явився і в селі Гаврилівка Ніжинського району. Наталя разом із чоловіком Сергієм так полюбили цю рослину, що незчулися, як із декількох кущиків у дворі виросло ціле поле лаванди.
«Моє знайомство з лавандою розпочалося, коли я в квітковому магазині взяла до рук пакетик із насінням, – згадує Наталя. – На одному було написано «лаванда англійська вузьколиста», а на іншому – «лаванда лікарська». Тоді я ще не знала, що цієї лаванди вузьколистої існує багато видів. Я купила те насіння, посадила в квітнику і того року десяток саджанців таки виріс. Після цього я почала сама їх розмножувати насіннєвим і вегетативним способом. Придивляючись до цієї квітки, вдихаючи її чудовий аромат, мені хотілося щораз посадити більше й більше кущиків, які б улітку радували око фіолетовим колоссям. Відтоді я стала лаванди стом – людиною, яка всім серцем любить лаванду».
Від декількох кущів до поля
Кущиків лаванди ставало все більше й більше. Вона вже зайняла місце, де колись саджали картоплю, кукурудзу, огірки… Сама Наталя все більше часу почала проводити в заміському будинку в Гаврилівці, ніж удома, в Києві. Її життя заполонила лаванда. І тоді вони з чоловіком вирішили висадити ціле лавандове поле. Без будь-якого бізнес-плану, без конкретного розуміння, для чого це їм треба, і навіть без думки про заробітки, Наталя з чоловіком засадили лавандою 50 соток городу.
А довкола лавандового раю облаштували гарну паркову зону з лавками та гойдалкою.
«Восени 2018 року ми з чоловіком почали висаджувати лавандові кущі. Усе це поле ми садили вдвох, – згадує Наталя. – Тут 35 рядків і понад 3000 кущів лаванди, які ми висаджували за два тижні від ранку до вечора. І нам це вдалося! Знаєте, віра в свої сили – це вже 90% успіху. Лаванда – неймовірна рослина. Її запах знімає втому, заспокоює нервову систему, а якщо взяти трохи квітів і розтерти між пальцями, то можна відчути «аромат щастя». До того ж висушена рослина довго зберігає як структуру квітки, так і неймовірний аромат».
Уся лаванда на полі вирощена Наталею самостійно. Жінка каже, що це довше, ніж саджати готові кущі, проте цікавіше.
«Сіяти треба восени, – ділиться секретами Наталя. – А навесні сходи треба прищепити, пікірувати і постійно поливати. Потім розсадити, а тоді окучувати і підстригати все літо, десь через кожні два-три тижні. І тоді на наступну осінь у вас може з’явитися своє лавандове поле. Для наших широт добре підходить лаванда англійська вузьколиста – це найбільш розповсюджений вид. Може зимувати без укриття, дуже любить світло. Найголовніше у посадці лаванди – правильне місце. Вона дуже любить сонце».
Релакс для душі і тіла
Наразі лаванда Наталі має неабиякий попит. Через соціальні мережі в неї замовляють букетики лаванди люди з різних куточків України. Проте сьогодні Наталя пропонує своїм клієнтам цілий спектр послуг, зокрема екскурсії лавандовим полем, зону для чудових фотографій, ароматні мішечки і букетики цієї неймовірно пахучої квітки. 
Жінка каже, що й сама незчулася, як звичайне хобі переросло в сімейну справу.
«Коли я почала вирощувати лаванду, то вела сторіс в Інстаграмі, – говорить пані Наталя. – Там я писала і пишу про всі нюанси вирощування, про правила догляду за нею, а також розповіла свою історію – як я стала «лавандоманом». Виставляла фото своєї лаванди. А потім в мене почали просити продати букетики – і понеслось... Квіти дуже люблять молодята. Потім ми висадили лавандове поле і вирішили запрошувати людей на екскурсії та фотозйомку. У нас тут дуже тихе місце. Серед квітучої ароматної лаванди відпочиваєш і тілом, і душею. Сама лаванда квітне три тижні в році. І тільки на ці три тижні поле має дивовижний лавандовий колір і неповторний аромат. Інші дев’ять місяців ми готуємо кущі до сезону цвітіння: косимо, підстригаємо, розпушуємо, прополюємо від бур’янів, прищеплюємо, пікіруємо саджанці і пересаджуємо».
Марія Пучинець
