«Наступ бізнесмена на свободу слова!» — саме так охарактеризував чернігівський журналіст Віталій Назаренко ситуацію щодо позову київського підприємця до нього.
Адвокатеса грошовитого столичника звичайну цивільну справу намагалася перетворити у глупство!
Ірина Висіцька ― представниця київського бізнесмена Михайла Голиці ― вирішила проявити свої можливості у Чернігові, а саме у Новозаводському районному суді. Аякже ж ― столична пані-адвокат «на периферії» повинна продемонструвати вищий клас юридично-правових здібностей. Та от біда: застаралася так, що… перестаралася. Можна тільки уявити той абсурд, до якого адвокатеса вдалася! Не дарма суддя на її подання-прохання не повелася! Ще б пак! Пані-адвокат забажала, аби і банки, і органи юстиції та інші відомства перевірили усіх тих осіб, яких вона захотіла, і щоб ці інституції надали для суду усі конфіденційні дані про них. Не дарма представник відповідача у суді Костянтин Підгорний так і скаже: «Сторона позивача хоче, аби з усієї України до суду привели усіх тих людей, що мають одні і ті ж прізвища. Уявляєте, що це буде, якщо тут зберуться усі Гайові, Манковські, Кордики, Пугачі?»
Маячня у клопотаннях очевидна: Михайло Голиця та його представниця Ірина Висіцька намагаються притягнути до відповідальності журналістів та фрілансерів, а також окремі ЗМІ, які навіть опосередкованим чином не причетні до суті справи. І як не переконувала суддю адвокатеса у потрібності залучити якомога більше людей до участі в судовому процесі, суддя Ірина Яременко вгледіла, напевно, абсурдність у такому клопотанні. Це ж, якщо задовольнити «прохання» представниці позивача, то так кожного, хто працює у ЗМІ, а то й просто перехожого за якимось надуманим мотивом можна притягнути до відповідальності.
Суть у тому, що адміністратор сторінки однієї з груп у Мéта (попередня назва ― Фейсбук) навів цитату, яка стосувалася пана Михайла Голиці і вказав, що нібито ця цитата з якоїсь статті чернігівського журналіста Віталія Назаренка. Але (о, диво!) такої статті, де була б така цитата, ніде в природі не існує! Тож розуміючи повний провал такого позову, адвокатеса намагається тепер залучити з десяток інших осіб та деяких організації як відповідачів у цій справі. Чи не маячня?
А ще вона хоче, щоб учасниками процесу у якості співвідповідачів стали і такі друковані газети як «Біла хата», «Сіверщина», «Чернігівщина»…
Повірена Михайла Голиці вважає, про що й зазначила у суді під час розгляду справи, що у цих газетах працюють, на її переконливу думку, деякі особи, на які вона вказала, серед них, зокрема, Петро Гайовий та Сергій Кордик.
Таке клопотання столичної представниці можна віднести до хворобливої уяви чи безглуздої фантазії. Адже дві перші газети з 2014 року припинили своє існування, а Петро Гайовий жодного разу НІКОЛИ не розміщував у «Білій хаті» своїх будь яких матеріалів. Повторюємо – жодного! А Сергій Кордик ніколи не працював і не працює в газеті «Чернігівщина», від якої вона теж вимагає надати деякі конфіденційні дані, і це при тому, що ця газета ніколи не розміщувала тих слів, які «ганьблять честь і достоїнство» Голиці!
У читача, безумовно, виникне логічне запитання: «А з якою метою адвокатеса вдалася до такої безглуздо-дурнуватої тактики?». Не впевнені, але можемо припустити, що затягування на кілька місяців розгляду здавалося б елементарної справи вигідно самій представниці Михайла Голиці! Уявляєте, яку казочку про «зроблену» широкомасштабну роботу щоразу вона доповідає своєму «босові» (замовнику-позивачу), аби їй самій на певний тривалий термін не потрібно було шукати іншу оплачувану адвокатську роботу? Тут досить таки вигідну тактику при розгляді судової справи обрала адвокатеса: і заробіток є, і до особливої старанності не треба вдаватися.
Майже всі учасники процесу здивовані озвученим клопотанням представниці Голиці! «І я як адвокат з багаторічним стажем теж не можу цього зрозуміти, ― заявив у суді повіритель відповідача Костянтин Підгорний.
Віталій Назаренко, який працює на посаді кореспондента газети «Чернігівщина: новини та оголошення» справедливо у суді зазначив, що він відповідає лише за написане ним у матеріалах, які друкуються в газеті, де він працює, а за чиїсь інші пости в Інтернеті відповідати не може. «Я публікуюся винятково в газеті, де працюю, і відповідаю за кожен свій матеріал, якщо він авторський», ― наголосив у суді журналіст.
А взагалі Віталій Назаренко вважає цю справу тиском на журналіста і своєрідним «лакмусовим папірцем» щодо стану правосуддя та свободи слова на Чернігівщині.
Наступне судове засідання по цій справі відбудеться 7 лютого 2023 р.
Сергій Вітер
