1945 рік
У засідці УПА на конвой із арештованими у Турківському районі на Львівщині знищені 13 бійців винищувального батальйону та 1 міліціонер.
33 курсанти школи пропагандистів УПА змушені були прийняти бій з опергрупою НКВД у селі Нинів-Долішній на Дрогобиччині. Загинули 28 повстанців, 1 поранений, 4 прорвалися.
Чота сотні «Вовки-1» УПА-Захід у засідці біля села Майдан на Львівщині знищила одного офіцера і кількох військових.
Під час облави загонів НКВД на Станіславщині загинули 12 повстанців біля села Лоп’янка і 9 бійців чоти сотні «Загроза» УПА-Захід біля села Вировите.
У селі Липовиця на Станіславщині сотня «Вітрогони» УПА-Захід у бою з ротою прикордонних військ знищила лейтенанта і кількох військових.
У Підбузькому районі на Дрогобиччині повстанці знищили уповноваженого райвідділу НКВД та бійця винищувального батальйону.
1946 рік
Загін НКВД оточив хату в селі Бучина на Львівщині, де квартирували три підпільники. У перестрілці повстанці знищили 4-х нападників і без втрат відступили.
Пошукова група НКВД захопила криївку в селі Батьків на Тернопільщині. Після короткого бою застрелилися двоє підпільників.
У зіткненнях із загонами НКВД у селах Товщів, Незнанів, Роснівка, Острів, Стоянів та Белзець на Львівщині загинули 8 повстанців, зокрема командир надрайонної боївки СБ Михайло Жеруха – «Єрмак».
1947 рік
У селі Княгиничі на Станіславщині повстанці знищили двох і поранили одного військового МВД.
Загони МВД, МgБ та внутрішніх військ у селі Чорний Острів на Дрогобиччині заарештували станичну ОУН «Лесю» та ще чотирьох підпільниць.
1948 рік
Пошукова група МВД захопила криївку в селі Раковець на Тернопільщині, під час бою загинули всі, хто перебував у криївці.
Під час зіткнення з загоном МВД у селі Погірці на Дрогобиччині повстанці знищили двох військових, ще одного тяжко поранили. Загинув командир кущової боївки Іван Городиський – «Орест».
1949 рік
Біля хати в селі Кривоброди на Станіславщині повстанці обстріляли відділ МВД, знищено одного військового.
У бою з загоном МВД у селі Ніговичі на Дрогобиччині загинули командир боївки Микита Онущак – «Твердий» та ще двоє повстанців.
1952 рік
Пошукова група МgБ захопила натрапила на бункер із відкритим люком біля села Дзвиняч на Станіславщині. Після тривалого бою застрелились сім повстанців, серед них районний провідник Онуфрій Онуфряк – «Орест», крайовий референт пропаганди і поет Михайло Дяченко – «Марко Боєслав».
Михайло Дяченко (псевдо: «Марко Боєслав», «Гомін») (1910—1952) – член Української Головної Визвольної Ради, ідеолог, публіцист і пропагандист збройного підпілля ОУН-УПА, поет.
Народився 25 березня 1910-го в селі Боднарів на Івано-Франківщині. Навчався на правничому факультеті Львівського університету. Пройшов через польські тюрми (1937, 1939). У 1939—1941 роках проводив активну громадсько-просвітницьку діяльність на Холмщині. За дорученням Проводу ОУН, керував діяльністю «Просвіти» у рідному селі (1941—1944).
З осені 1944-го – на нелегальному становищі. Член референтури Карпатського крайового проводу ОУН (1944—1947), редагував журнал «Чорний ліс» (1947—1950) та інші підпільні видання. За літературну, журналістську і пропагандистську діяльність нагороджений Срібним хрестом заслуги (1948). У 1950—1952 роках – керівник пропаганди Карпатського крайового проводу ОУН.
Автор поетичних збірок «За волю» (1945), «На столі на сіні» (191947), «Вітчизна кличе» (1948), «Із днів боротьби» (1949), «Напередодні» (1950), «Непокірні слова» (1951) та інших.
Підготував Сергій Горобець
На першому фото: Обкладинка книги «Михайло Дяченко (Марко Боєслав). Поезії». 2011
