14 грудня 1902 року в селі Горбулеві на Житомирщині народилася Олександра Тимофіївна Соколовська (отаман Маруся), повстанський отаман.
Закінчивши 4 класи гімназії, діяла в повстанському загоні на Радомищині, очолюваному рідними братами Олексою, Дмитром та Василем. Виступала в ролі зв’язківця, агітувала людей на боротьбу з більшовиками за волю. Після смерті братів, влітку 1919-го сама очолила загін.
Повстанці мали до 1000 чоловік і взяли участь у наступі Української Галицької армії на Київ у серпні 1919-го. Здійснювали набіги на Житомир, майже рік фактично контролювали територію сучасних Радомишльського та Черняхівського районів.
Шапку Марусі прикрашав напис «Смерть ворогам України!». Більшовики називали її «Махно в спідниці». А Микола Фещенко-Чопівський так описував постать Марусі: «…невеличкої зростом дівчини, що була одягнута по-мужеськи. Їздила верхи, як найкращий козак. Добре володіла рушницею… Як і її брати, була відважного десятка і серед повстанців користувалася авторитетом».
Письменник Клим Поліщук, що воював у повстанських загонах Соколовських, у оповіданні «Отаманша Соколовська» (1920) наводив слова Марусі: «Ви думаєте, що мені потрібна війна? Що мені у ній? Я жінка ще молода, я хочу жити, але що робити? Все, що тільки було у нас, розбито і розграбовано».
6 листопада 1919-го вбита власним ад’ютантом, підкупленим чекістами. Хоча існують свідчення, що Маруся ще довго воювала і через Румунію емігрувала на Захід.
Підготував Сергій Горобець,
Український інститут національної пам’яті, спеціально для видання Суспільний кореспондент
