24 березня 1897 року у місті Рівному народився Іван Прохорович Липовецький, сотник армії УНР, редактор і видавець.
Навчався в Київському комерційному інституті. В 1916-му мобілізований на фронт, служив у 83-й артилерійській бригаді. Закінчив 4-ту Київську школу прапорщиків (1917).
З кінця 1919-го служив у Корпусі Січових стрільців Армії УНР, у 1920-му – в 6-й Січовій дивізії (командир кінної сотні). Входив до редколегії часопису «Український стрілець», керував дивізійною друкарнею.
У 1923-му емігрував до Варшави, пізніше мешкав у Західній Німеччині, Канаді. Член редколегії журналу «На чужині», видавав часописи «Наше життя», «Юні друзі», «Господарсько-кооперативний часопис», «Дороговказ» та інші.
Під час Другої світової війни служив в УНА, перебував у таборах для інтернованих в Аугсбурзі та Ляймгаймі.
Очолював Союз бувших вояків-українців у Канаді (1959—1970). Був головою Українського національно-державного союзу, член Спілки українських журналістів. Нагороджений Воєнним Хрестом (1960), отримав чин підполковника.
Помер 30 грудня 1975-го у Торонто (Канада).
Сергій Горобець, Український інститут національної пам`яті
На першому та останньому фото (cdvr.org.ua): Могила Івана Липовецького на кладовищі в Торонто
