Друге десятиліття досить ефективним директором Носівського МБК є режисер і сценарист, соліст і артист, поет, голова ради директорів будинків культури області, двічі фахово дипломований В'ячеслав Миколайович Ворошилов з надзвичайно професійною командою митців. З такими, як кажуть, можна гори перевернути. Так воно і є.
І талановитий, і хазяйновитий
Підстава: п’ять художніх колективів носять високе звання: «народний аматорський» – «Носівчанка», «Полісяни», «Горлиця», духовий оркестр, хор, кіностудія «Колос». Вячеслав Миколайович багато робить, аби сценічне мистецтво доходило до сердець людей, створює нові цікаві проекти і сценарії, граючи першу скрипку у їх реалізації. Разом із високотворчим колективом популяризує народну українську культуру, джерела мистецтва, яскраво і змістовно втілює їх у життя. Це забезпечує масштабний успіх у глядачів, прищеплює їм любов до чудової української пісні і барвистої української мови.
Вячеслав Ворошилов – ще й господарник справжній. З колективом самотужки зробив ремонт підвалу, що став тимчасовим укриттям. З метою економії коштів 10 років тому всі звичайні лампочки у МБК, (а їх аж 300 штук), замінив на світлодіодні. Модернізував систему опалення, встановивши запобіжні випускні клапани. Чим запобіг утворенню повітряних пробок у системі. На прилеглій території – розмаїття квітів, насіння рідкісних сортів надає природолюбам. Буяють дерева європейських порід, китайський бамбук. Висадили алею «Миру та єднання України». Ніби заходиш у міні-ботанічний сад, де неймовірна краса і пахощі. Хочеться зупинитись, полюбуватись і подякувати керівнику-хазяїну. Скрізь би так.
Від «Факела» до «Полісян» – півстолітній шлях
Носівський МБК славиться талантами у пісенному, танцювальному і музичному жанрах і фото та кіномистецтві. У кращі роки у селах і хуторах з успіхом виступала агітаційно-художня бригада «Факел» (художній керівник, сценарист, поет і письменник, завідувач Яснозірківського будинку культури, заслужений працівник культури Микола Адаменко) В її складі був фольклорний ансамбль «Криниченьки», у який входили подружжя Микола та Любов Костюки і Любов Утва. Микола Васильович немало років був незмінним акомпаніатором і художнім керівником народного аматорського ансамблю української пісні «Полісяни», що стали правонаступником «Факела».
Популярний творчий колектив і сьогодні до широкого глядацького загалу доносить милі серцю народні, автентичні і задушевні пісні маловідомих поетів і композиторів. Обслуговують населення не тільки великих і малих сіл, а й постійні учасники Всеукраїнських конкурсів і фестивалів, виборюють престижні місця. Тепер у «Полісян» нових художній керівник – Анастасія Семенець, котра успішно закінчила Ніжинський фаховий коледж культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької, навчається на факультеті «музичне мистецтво» Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя.
Постійним учасником «Полісян» є директор Носівської публічної бібліотеки Ярина Чухліб. Ярина Олексіївна – багатогранний талант. Вона і у дуеті з Надією Сафонкіною (ще й солістка), обоє прекрасні ведучі концертів. А ще – незвичайний режисер і сценарист. У неї новітні підходи до створення сценаріїв. Кожен наступний несхожий на попередній. Тому одержуєш велике задоволення, буваючи на концертах, котрі по сценаріях (не тільки своїх) веде Ярина Чухліб. Гарною ведучою є і художній керівник народного аматорського ансамблю танцю «Носівчанка» Юлія Ігнатенко.
«Носівчанка» – велике свято танцю і краси
Творчий колектив – багаточисельний, нараховує понад сто учасників. Серед них – солісти та музиканти. Танцюристи входять у чотири вікові групи. Юлія Володимирівна готує вже п’яте покоління «Носівчанки». Вона також створила, очолювала і захистила звання «зразковий танцювальний колектив» «Лілея» Мринського будинку культури.
«Носівчанка» – головний учасник благодійних концертів. Його художній керівник з багатою творчою палітрою. Сформувала різноманітний репертуар, в якому українські народні і сучасні патріотичні танці, хореографічні картинки і композиції, хореографічні соло: «Віра», «Нескорені», «Козачок» тощо. У творчому тандемі із костюмером Ганною Безпалою створили безліч костюмів, чим поповнили матеріальну базу. Її колективи «Лілея» та «Носівчанка» на міжнародних конкурсах вибороли Гран-прі (найвища оцінка). За такі успіхи хотілось би, щоб місцева влада знайшла можливість простимулювати талановитого художнього керівника Юлію Ігнатенко.
Концерти благодійні – на потреби війська
– Носівський МБК у основу своєї творчої діяльності поклав благодійні концерти для збору коштів на потреби АТО, ООС, ЗСУ, на що вже передали колосальну суму. Їх учасники – кращі виконавці пісень, танців, музичних творів і творів для художнього читання. Їх з особливим нетерпінням чекають люди, котрі проживають не тільки у Носівці, а і у великих і малих селах, особливо у глибинці. Готові до копійки віддати з мізерних пенсій для Перемоги. У програму концертів входять народні, патріотичні номери. Брав участь духовий оркестр. Урочистий марш «Слава Героям», «Запорізький марш», «Марш патріотів», «Славні запорожці» вражали глядачів багатством мелодій і майстерним виконанням.
У програмах чільне місце займає народний аматорський колектив «Горлиця» (художній керівник і акомпаніатор Лариса Баклан). Зачаровують пісні «А мати журавлика жде», «Балада про синів», «Їхали хлопці, три запорожці», «А мати сина жде», «Гарний козак, гарний», «А в саду калина розцвітає», «Хата дитинства».
Є твори, які виконують солісти в супроводі духового оркестру: Вячеслав Ворошилов («Гуцулка Ксеня» та «Ніч яка місячна»), Надія Сафонкіна («Гей, соколи», «Перемога, свята Перемога»), Надія Сафонкіна та Ярина Чухліб («Червона рута»), Зведений номер із хором, «Полісянами», «Горлицею» та «Носівчанкою» – «Ой, у лузі червона калина» (солістка Анастасія Семенець), – зазначив Вячеслав Ворошилов.
Конкурси, які відкривали молоді і сімейні таланти
Носівський будинок культури є засновником та організатором багатьох різноманітних фестивалів та конкурсів, які прославляли Носівський район в області і за межами. Конкурс творчо обдарованої сільської молоді «Травневий цвіт», що став регіональним, заснований тодішнім завідувачем відділу культури Миколою Карабцем. Його опікав і допомагав тодішній заступник голови Носівської РДА (нині – заступник голови Макіївської ОТГ), поет Віктор Броварець. Віктор Михайлович написав текст пісні «Не твоя», яка отримала нагороду на Всеукраїнському фестивалі «Шлягер року». Безліч юнаків і дівчат із сіл і виселків блискуче демонстрували свої таланти. Конкурс дав путівку у велике мистецтво братам Максиму і Богдану Потебням, В’ячеславу Яковцю із села Козари. Вони закінчили музичний факультет Ніжинського університету ім. М. Гоголя, Паризьку і Харківську консерваторії.
Знаковими учасниками «Травневого цвіту» були Микола Сидоренко, Катерина Чернявська (директор Козарівського БК), Анастасія Мариненко (художній керівник дитячого вокального ансамблю «Любисток» Мринського БК), Олена Вовкогон (село Іржавець), Євгенія Новопоселенська (село Рівчак-Степанівка), які закінчили Ніжинський коледж культури і мистецтв ім. Марії Заньковецької і працювали в Носівському РБК.
Щорічно проходив і конкурс «Зіркова родина». Скільки було засвічено обдарованих родин, що проживають на Носівщині! Зокрема, сім’я Короваїв із села Платонівка. У складі родинного тріо – глава родини (гармошка), дружина (бубон), донька Тетяна (фігурний свист на плівці); Віталій, Ольга, Наталія, Микола Ємці (духові та ударні музичні інструменти), Наталія і Сергій Євсовичі (вокальний дует), сестри Золотарьови (танцювальний дует), Алла та її син Євген Боженки (вокальний дует). В їхніх репертуарах було немало популярних українських творів, які брали за душу численних глядачів. Вони були мистецькою візиткою їхніх населених пунктів. З великим успіхом виступали на різних масових заходах, що проходили в своєму селі і в райцентрі.
На Покрову в міському парку проходив фольклорний фестиваль «Перлина душі народної», яке оцінювало обласне журі. Влаштовували виставку творів народних митців та майстрів народної творчості. А ще конкурси – «Гартаначка – страва Носівщини», перукарської майстерності «Цирульня року», фестиваль-огляд сільських будинків культури до Дня міста.
Вячеслав Ворошилов сподівається, що після закінчення війни вдасться відновити старі та запровадити нові конкурси із широким залученням сільських і міських талантів. Хоче, щоб вони, як естафету, несли до людей невмирущу старовинну і сучасну українську пісню, танець і художнє слово.
У репертуарах – чудові пісні Сергія Дзюби. Авторський концерт буде
Багато значить для ансамблів і окремих виконавців поповнення їх репертуарів різнотематичними піснями обдарованого поета, композитора, журналіста і письменника, редактора обласної газети «Чернігівщина», що стала фронтовою, Сергія Вікторовича Дзюби.
Солістка Юлія Лазаренко готує пісню «Закінчиться війна», а соліст Вячеслав Ворошилов – «Батьку мій». Дует у складі Ярини Чухліб та Надії Сафонкіної – «Будь моєю» та «Сестра». Тріо – Вячеслав Ворошилов, Сергій Юрченко, Андрій Чуб – «Примчу на білому коні», «Горлиця» – «Калина зажурилася», «Полісяни», – «Дощ із карими очима». З піснями «Тещенько моя хороша» та «У шинку одна біда» фахово працюють «Молодички» Мринського БК (директор, поетеса Олена Мариненко).
Ці твори і не тільки увійдуть у програму авторського концерту Сергія Дзюби, який відбудеться у Носівському МБК. Свято пісні великого пісенного Маестро полонить серця численних глядачів, любителів справжньої поезії, яка стала задушевними піснями: патріотичними, ліричними, жартівливими. Їх майстерно виконують відомі київські і чернігівські солісти і дуети, їхні колеги із периферії.
Сергій Вікторович охоче ділиться своїми творчими доробками з талановитими виконавцями будинків культури. І, зокрема, з Носівським міським. Він, як автор, композитор і соліст, надає якісний продукт для майстрів сцени, що зачаровує глядачів.
Нам пісня жити, будувати та воювати допомагає
Не один рік полонив глядачів численний хор, який вели високопрофесійні художні керівники. Останній – Микола Лазаренко, досить здібна творча особа (його дружина Юлія – солістка). Микола Вікторович – соліст і музикант, учасник «Полісян», «Горлиці», вокального тріо. Вячеслав Миколайович вважав його своїм потужним помічником. Бо, як кажуть, майстер на всі руки. Але був мобілізований у ЗСУ. Повстала проблема з художнім керівником. У кращі роки її не було. Бо влада приділяла велику увагу культурі. Було достатнє і фінансування. Тому хорові колективи були не тільки у РБК, а і на підприємствах та установах. Для прикладу, на заводі «Побідит», у ЦРЛ, райспоживспілці тощо. Класичний хор «Васильки» (і зараз існує) організував великий Маестро хорового мистецтва, тонкий знавець його, пошуковець дитячих унікальних голосів Василій Іванович Бурнос, котрий свого часу завідував відділом і був директором будинку культури. Пісні «Васильків» особливо звучать і сьогодні, збираючи вщент заповнені глядацькі зали.
Раніше тих, що працювали у сфері культури, називали культармійцями. Це була велика армія культурного фронту, яка несла в маси красиві пісні, віртуозні танці, літературне слово. Була і пісня про пісню, в якій такі слова: «Нам пісня будувати і жити допомагає». А сьогодні варто додати – і воювати.
Микола Кохан
На першому фото: Колектив Носівського МБК: Олександр Рянічев, Ольга Ігнатенко, Людмила Антонович, Олексій Михайленко, Юлія Ігнатенко, Андрій Бокотько, Марія Гавриленко, Вячеслав Ворошилов, Наталія Скрибка і Світлана Мельник (Яснозірський БК), Надія Сафонкіна, Наталія Халімон.
