ІНТЕРВ’Ю. У дискусії про новий адміністративно-територіальний устрій держави стає все більше гострих кутів. З огляду на це посилилося неформальне протистояння між об’єднаннями, що представляють різні рівні місцевого самоврядування.
Наскільки можливе успішне завершення реформи децентралізації і який адміністративно-територіальний устрій позитивно вплине на розвиток країни та рівень життя простих людей – наша розмова з представником Асоціації обласних та районних рад, головою Ніжинської районної ради Олегом Бузуном.
– Олегу Віталійовичу, сьогодні в середовищі експертів, громадських організацій, об’єднаних територіальних громад Чернігівщини обговорюють пропозиції з удосконалення адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня. Про що йде мова?
– Концепція адміністративно-територіального реформування, яка нині обговорюється, передбачає використання французької континентальної моделі, в якій місцеве самоврядування поєднується з державною владою. У ній державній владі відведена головна функція – контроль. За цією реформою і профільне міністерство, і Уряд, на жаль, не бачать місцевого самоврядування, яке, на їхню думку, є вторинною ланкою. Концепція передбачає існування трирівневого адміністративно-територіального поділу: громада, округ і регіон. Принаймні поки що оперують такими назвами. Втім, нещодавно бачив, що громади хочуть перейменувати у муніципалітети, але це не головне, головне – суть. А суть така: у нас трирівневий адміністративний поділ закріплений у Конституції. Існує три ланки місцевого самоврядного управління – на рівні громади, на рівні району і на рівні області. Якщо впроваджувати французьку модель на рівні області, де будуть обласна рада, виконком і префект, то це буде правильно. Є проблеми з розумінням статусу виконавчої влада на субрегіональному рівні. Наша Асоціація обласних та районних рад активно про це говорить. Але є певний дисонанс у обговоренні, оскільки область по-іншому сприймають, ніж район. Голова Асоціації це розуміє і на представленні даної концепції аргументовано доводив, що райони треба зберігати.
– Чи правильно я розумію, що на рівні області модель – функціональна, а з районами проблеми?
– Саме так. На рівні області модель хороша, а от на субрегіональному рівні не все гаразд. Згідно з концепцією, передбачено ліквідацію райдержадміністрацій та районних рад, замість них – запровадження інституту префекта. Тобто існування районних рад і їх виконавчих комітетів концепцією не передбачено. Виходить, що управління в укрупненому районі здійснюватиме префект. Але ж він не наділений управлінськими функціями і не зможе здійснювати виконавчу владу. Це проблема, яку треба вирішувати, і на наш погляд, такий підхід неправильний.
– Концепція передбачає укрупнені райони, тож за логікою має бути якесь самоврядування?
– Навіть в укрупненому районі вони не бачать укрупненого місцевого самоврядування.
– Щодо Чернігівщини, у нас, наскільки мені відомо, базовими хочуть зробити чотири укрупнені райони.
– На останню нараду, що відбулася в Центрі розвитку місцевого самоврядування, запросили всі потенційні укрупнені райони, крім Півночі. Звідти запросили представників трьох міст. Центри районів пропонують розмістити таким чином: Прилуки, Ніжин, Чернігів. А на півночі області три райони ще визначаються між собою, хто з них стане центром. Це – Мена, Корюківка і Новгород-Сіверський. Є пропозиції збільшити кількість укрупнених районів, втім, на моє тверде переконання, немає різниці, скільки буде укрупнених районів, якщо на рівні районів не буде місцевого самоврядування.
– Що дасть простим людям ця реформа? Які існують ризики?
– Про ризики треба говорити вже, і ми про них говоримо. Перше, на чому я наголошую: якщо ліквідувати будь-яку з ланок місцевого самоврядування, незалежно від того, куди буде розподілено повноваження, місцеве самоврядування втрачає, а сили і значення набуває державна влада. Якщо ми нищимо самоврядування – посилюється державна влада. От багато хто з політиків спекулює на питанні зменшення кількості депутатів у парламенті. На мою думку, це нелогічно і неправильно, бо депутат – це представник народу. Чим більше буде депутатів, на будь-яких рівнях, тим міцніше самоврядування. Наступне – потрібно розібратися з повноваженнями, які не зможе виконувати чи які будуть некомфортні для виконання в укрупненому районі. Наприклад, повноваження з будівництва доріг, соціального захисту, повноваження по вторинній ланці медичного обслуговування, загальне керівництво по освіті, меліоративна система, надзвичайні ситуації і так далі. Таких повноважень надзвичайно багато, і на рівні району вони були б значно ефективнішими, ніж в ОТГ. Дехто говорить, що не потрібно районів, а треба ці повноваження передати на рівень області. Моя думка така: якщо ми зберігаємо самоврядування тільки на рівні області і на рівні громад, то плече розриву – дуже велике. Якщо ми укрупнюємо райони, то саме укрупнений район має забрати всі повноваження обласної ради.
– Але обласні ради все одно і без того посиляться, якщо їм передадуть виконавчі функції?
– Однозначно! Посиляться і обласні, і районні ради!
– А з районними державними адміністраціями вже все вирішено? Їх ліквідовують безповоротно?
– Безповоротно! І обласні державні адміністрації, і районні – однозначна ліквідація. Наступне, з чим потрібно розібратися, – це комунальна власність. У нас районна лікарня, освіта, соціальний захист! Куди цю власність діти? Передати об’єднаним територіальним громадам? У місті Ніжин є власна лікарня, і вони не чекають у себе нашу лікарню. А районна лікарня обслуговує саме сільських мешканців.
– Тобто районні лікарні спіткає доля, подібна до Борзни, коли вимушено скорочують персонал?
– Так. Це – страшенна оптимізація. Вихід один: залишити районні лікарні за районами і фінансувати з держави. На наш рівень достатньо 10-12 відсотків податку з доходів фізичних осіб, щоб утримувати районні ради, плюс наша комунальна власність. Тобто ми здатні себе обслуговувати невеликими адміністративними апаратами і виконавчими комітетами, але такі управління на нашому рівні треба зберегти.
Наступна річ, про яку варто говорити – це своєрідна ідентичність. От дивіться, пооб’єднувались громади, і об’єднання проходило легше там, де до 60-х років були укрупнені райони. Та ж таки Комарівка, Лосинівка, Батурин, Вертіївка, Парафіївка – ментально тамтешні люди розуміли потребу об’єднання – це і є формування своєрідної ідентичності. Сьогодні, якщо ми заберемо управління з укрупнених районів, то втратимо ідентичність районного рівня, бо ми різні – у Ніжині і в Новгороді-Сіверську. Громади сьогодні не готові між собою кооперуватись, оскільки кожна громада дбатиме і розвиватиме власну територію. Не менш ключовою проблемою громад є кадрове питання. Сьогодні на їх рівні ми не маємо тих фахівців, які б могли, скажімо, спілкуватись і утримувати центральну районну лікарню чи іншу комунальну власність. Тож, підсумовуючи сказане, наголошу, що районний субрегіональний рівень треба залишити. Тут потрібно визначитись із повноваженнями та доходною частиною.
– А як довго триватиме це обговорення і наскільки тісним є діалог Вашої Асоціації з нинішнім Кабміном?
– Діалог тісний, і наше правління відстоює позицію збереження районних рад, однак наші колеги з Асоціації міст України та особливо з новоствореної Асоціації ОТГ та Асоціації сільських і селищних рад виступають категорично проти нашої концепції. Вони хочуть більше повноважень, але я скажу, що вони ще не працювали без обласних і районних рад, особливо без районних.
– Олегу Віталійовичу, давайте повернемося до питання об’єднаних громад. Зараз і вже цілком серйозно ідуть обговорення про укрупнення громад. З самого початку багато експертів і практиків з місцевого самоврядування закликали піти шляхом Польщі і створити крупні громади з кількістю населення від 30 тисяч. Нині ж існують громади, де по 3-4 тисячі населення, є Макіївська ОТГ – там до 2 тисяч всього. Наскільки доцільно було створювати такі дрібні громади?
– На моє переконання – це невелика проблема. Навпаки – на початковому етапі треба було дати можливість об’єднуватися всім добровільно. Далі треба передбачити процес безболісного укрупнення. Що стосується невеликих ОТГ, то вони використали кошти державних субвенцій, відремонтувалися, побудувались, навели в себе порядок, тепер можна доєднатися до більших громад. Але зараз, на фініші реформи, треба передбачити основні підходи до об’єднання, які б виводили громади на позиції спроможності. Зрозуміло, що «час Че» – листопад 2020-го року. На наступні місцеві вибори ми повинні мати повністю реформований адміністративно-територіальний устрій.
– Ходять чутки, що вибори до місцевих рад відбудуться вже цієї весни.
– Абсолютно недоцільно поспішати. Нам хоча б устигнути до чергових місцевих виборів. Ми побачили, до чого призвели позачергові парламентські вибори і який контингент навибирали, який якісний показник депутатського корпусу у Верховній Раді. Сьогодні треба провести низку фундаментальних законів. Перший – закон про адміністративно-територіальний устрій – це буде або один закон із 24 додатками, або 24 закони по кожній області. Далі треба затвердити перспективний план. Що стосується Чернігівщини, то перспективний план накриває всю область, але є такі спірні питання, як по наших Крутах – туди Хороше Озеро і Омбиш не потрапляють.
– А чому ці села не потрапляють в Крутянську ОТГ? Інший район?
– Не зовсім так. Коли в обласній раді відбувалося голосування, то Валерій Куліч (колишній голова ОДА, – Авт.) особисто зупинив голосування і хотів цю громаду відсунути, тоді я змушений був підійти до Хавила (Анатолій Хавило – депутат Чернігівської облради, – Авт.) і просив голосувати вже хоча б як є – аби тільки був перспективний план, а потім його можна змінити. Адже легше відформатувати, ніж Крут взагалі не буде в перспективному плані.
– Які перспективи щодо Крут?
– На сьогоднішній день обласна державна адміністрація говорить, що дефіцит бюджету із попередньо озвучених 400 тисяч гривень складає 4 мільйони. Це так, щоб тільки вигадати причини. У них в ОДА сьогодні навіть немає спеціалістів, щоб так порахувати. Коли ми включились і надали власні обрахунки, вийшло, що не вистачатиме 1,2 мільйона гривень. Але ми надали пропозиції з оптимізації – ми вийшли на нуль. За кількістю населення громада перевалює за 4 тисячі. Сьогодні ще триває дискусія, але з Крутами вже остаточно визначилась Бурківка і села з Борзнянщини – Печі, Омбиш і Хороше Озеро.
– Коли вже остаточно буде визначена доля героїчних Крут?
– Наразі ми в чергове подали в ОДА усі необхідні документи для отримання позитивного висновку. Сподіваємось на те, що новий голова ОДА нас почує. Дехто дуже не хоче, щоб ця громада утворилась. В обласній держадміністрації є така пані Вікторія Довгаль, яка по десять разів нам коми виправляла – пише постійно нам якісь відписки. Я їй на зустрічі у вічі сказав, що обласній державній адміністрації ніхто не давав права гальмувати добровільне об’єднання громади. Талалаївка пройшла це за місяці, бо там були впливові лобісти, а ми в черзі стоїмо вже другий рік.
– Можливо, через те, що лобізм там ішов з боку певних політичних сил і політичних діячів?
– І політичних, і бізнесових. Бо і Плиски, і Комарівка хочуть відірвати собі ці села. Тому там така складна ситуація. Для цієї громади перший крок – це перспективний план. А дефіцит, на який вказують в ОДА, не настільки катастрофічний. Перспективність можна надолужити, тим більше, що на початку, коли починали обраховувати, там було всього 400 тисяч. Не думаю, що там мільйон, чи тим більше – аж чотири.
– Якщо зважати на те, що там основним ресурсом є земля і нормативно-грошова оцінка скоріше за все буде переглядатися, то картина там виглядатиме по-іншому.
– Плюс ПДФО 60 відсотків. Ми днями переглядали те, що залишиться в нас у районі до «часу Че», то від Ніжинського району Крути відщипнуть 5 мільйонів ПДФО, тому не можна сказати, що Крути – безперспективна громада. Звісно, це не така громада, як Вертіївка чи Батурин, але й не одна з найгірших по спроможності.
Нині «червоною ниткою» стоїть питання місцевих виборів. Існує тенденція скасування партійності на місцевому рівні, її залишать на обласному. Це якраз нині звучить в цій концепції. Як на мене, непогана думка, бо людина має відповідати сама за себе, а не прикриватись партією. Хоча останні вибори мене дещо розчарували, бо якщо в тебе немає грошей, то не варто і рипатись. І ми сьогодні зробили таку собі ведмежу послугу для населення, яке спочатку чекає від тебе грошей, а потім вже буде слухати.
– У зв’язку з цією концепцією і грядущим укрупненням що можна сказати про Ніжинський район, чи є світлі перспективи?
– Ця тема вже забута, але на початку ми орієнтувалися на об’єднання за прикладом госпітального округу. На мій розсуд, госпітальний округ – це абрис майбутнього укрупненого району. Сьогодні про медичне реформування менше говорять, більше того – є така тенденція, що про ці госпітальні округи забудуть, і невідомо як воно далі розвиватиметься. Цілком можливо, що з початку січня може трапитись медичний колапс, оскільки невідомо, як працюватиме «вторинка». Але оцей абрис госпітальних округів – він залишається для укрупнених районів. За ним до нас, до складу Ніжинського району, потрапляють такі райони: Бахмацький, Борзнянський, місто Ніжин і Ніжинський район, Носівка і Бобровиця. Гарна територія, гарна перспектива, є з ким працювати. Тут є і промисловість, і сільське господарство, вдале географічне розташування, є історична перспектива, гарні комунікації – район, в якому цікаво було б працювати. Зрозуміло, що має бути і державне око – префект, але на рівні субрегіональному ми не повинні загубити місцеве самоврядування, управлінську функцію має здійснювати виконком районної ради.
Віталій Назаренко
