НОВЕЛА. ТАНГО ГАЛАКТИК
– Стоп, стоп! – пролунало з вуст керівника танцювального колективу.
Юнаки й дівчата в одну мить опинилися біля Світозара Валерійовича.
– Ви можете танцювати краще! Послухайте, що я вам скажу. Танго – старовинний іспанський танець. У зміненому вигляді отримав поширення в Південній Америці під назвою «аргентинське танго». В Америці, Європі ввійшов у моду в якості салонного естрадного танцю. Я вам уже говорив раніше, що темп у нього повільний, плавний з секундними затримками вільно варіаційний вами. Танець – це вид мистецтва, в якому художні образи виникають із ритмічної, чіткої зміни систематизованих виразних положень тіла. І головне, любі мої, – в узагальненому вигляді танець відображає кращі риси характеру народу, художню культуру, ! В іншому випадку – механічне, бездуховне переміщення по залу! Зореслава, Віола, Аеліта, Іларій, Валерій, Орест, вам зрозуміло? До справи! Більше внутрішньої експресії!
Вислухавши, танцівники намагалися втілити сказане у життя. На жаль, втома брала своє.
– На сьогодні все! Зустрічаємось завтра о цій же порі. Незабаром огляд художньої самодіяльності.
Вечірня тиша полонила місто, запропонувавши натомість запізнілим мешканцям напрочуд зоряне небо. Довгоочікувана прохолода відбирала втому в Іларія та Зореслави, які, не поспішаючи, рухались по алеї парку. Молодята присіли на лавку, пригорнувшись одне до одного.
– Поглянь, Іларіку! Велика Ведмедиця була раніше в одному місці, а тепер в іншому. І так завжди. Так само й інші сузір’я. Слухай, та це ж величний, грандіозний небесний танець!
Зореслава піднялась, збираючись з думками.
– Так, танець! На вигляд повільний, тихий, але без помилок! Розумієш – без помилок!!!
– Ну ти дайош! Послухай, що нам у школі говорив учитель астрономії: «Наша планета разом із іншими планетами Сонячної системи прокладає важкий шлях у двісті мільйонів років між астероїдами, кометами, метеоритами, уникає жахливої, величезної гравітації чорних дір, спопеляючих, вогневих володінь зірок, маючи лише одного захисника – Юпітера, який за розмірами більший від Землі в триста разів й більшість ударів приймає на себе. Ця надзвичайно небезпечна мандрівка нашої планети в Галактиці, назва якої – Молочний Шлях! І до цих пір нам щастило».
– У тебе гарна пам'ять, милий. Ти передав дослівно те, що нам говорив шкільний фахівець. Та тут немає нічого про Бога! Тобі не видається дивним те, чому нам до сих пір щастило? А якщо, припустимо, Юпітер щось пропустить, не притягне до себе?
– Не знаю, кохана. Я більше вірю в науку.
– Іларіку, – Зореслава, яка ненадовго присіла, знову рвучко піднялась. Обличчя постало ореолом кохання, молодості, світлої несподіваної думки, – Земля на довжелезній трасі в час пік! На земній трасі ситуацію контролює водій та дорожня інспекція, а там?!
– Не знаю, сонечко. Це ти – філософ, а в мене просто непогана пам'ять.
– Який з мене філософ! А тобі не видається дивним те, що повені, землетруси, епідемії, виверження вулканів стали частішими? А, можливо, це – попередження людям планети за неправду, за зло, за війни?!
– Не знаю, а ти не згущуєш фарби?
– Ні, але я також в роздумах. Коханий, уже пізно. Проведи мене додому.
Леонід Луцюк, м.Остер, Чернігівщина
