Фермер з Чернігівщини не боїться експериментувати у господарстві

Фермерське господарство «Соната» завершило жнива ранніх зернових на полях Великого Листвену цьогоріч до Дня Незалежності України. Символічними ці обжинки є ще й тому, що одразу після них у господарстві розпочалися роботи під урожай майбутнього ювілейного року, в якому «Сонаті» виповниться двадцять трудових і звитяжних літ. Останній рік, певно, був одним із найважчих для засновника і керівника Івана Якуба й для колективу цього невеликого підприємства.

Навала рашистів у лютому минулого року особливо не завдала значної шкоди фермеру, бо загарбники порівняно швидко втекли з Чернігівщини. Натомість аграріям доводиться долати численні економічні й організаційні негаразди, хоч про них Іван Миколайович розповідає неохоче:

Попри ці негаразди, у «Сонаті» продовжують ефективно господарювати на землі. У поточному році всі площі засіяні, а це більше тисячі гектарів. До вибору культур тут підходять комплексно, враховуючи сівозміни й ринкову ефективність продукції. На великолиственських полях вирощують ріпак, горох, пшеницю, сою, кукурудзу, соняшник та просо. Пшениця вродила добре, давши середню врожайність по чотири тонни з гектара. За звичайних умов це можна було б вважати гарним результатом, у сучасних воєнних та кризових – він знаходиться на межі рентабельності.

Однак простим розрахунком вигідності культур Іван Якуб не обмежується. Є ще й тонкощі збуту.

Так, наприклад, просо вдалося найвигідніше продати аж навесні, коли ринок запропонував кращу ціну. Нестандартно підійшли й до збирання минулорічної кукурудзи – врожай зібрали у квітні поточного року за оптимальної вологості, завдяки чому зекономили на сушінні зерна.

Також у минулому році відмовились від іноземних сортів ріпаку й посіяли зерном української селекції, яке на той час було у двадцять разів дешевшим. Результат такого посіву не розчарував, тож навіщо платити більше? В непростих умовах сьогодення фермера виручає не гонитва за валовою продукцією, а постійні дослідження ринку.

Своєчасною і важливою підтримкою стали пільгові державні кредити. Фермерське господарство отримало їх без проблем, бо має гарну кредитну історію й надійну репутацію.

Ще до повномасштабного вторгнення Іван Якуб розпочав серію сільськогосподарських експериментів, коли запроваджував новий вид діяльності спочатку у своєму власному господарстві, а згодом – переносив у фермерське.

Так, у продовження теми рослинництва з’явилась у господарстві власна плантація суниці, яка нині вже приносить непогані врожаї. Досвід кількох років показав, що для великолиственських умов найкраще підходять сорти німецької селекції, тож вони й становлять нині основу солодкого й запашного господарства.

На думку фермера, масштаби вирощування полуниць поки що скромні, тому практично вся ягода реалізовується на місці, у Великому Листвені.

Приблизно так само прийшов Іван Миколайович до тваринництва. Сьогодні «Соната» має чималеньке стадо свиней-мангалиць із власним матковим поголів’ям. Чудернацькі кудлаті свинки не тільки утримуються у вольєрах, маючи можливість нагулювати вагу на свіжому повітрі, а ще й швидко ростуть. Проте головною цінністю цієї породи є те, що сало та м'ясо мангалиць містить на 30% менше холестерину, аніж звичні для нас білі чи в’єтнамські свині.

Таке свинарство ефективне ще й тим, що годують тварин власними комбікормами, виготовленими виключно з натуральної, вирощеної тут же продукції. Виробництво комбікормів стало закономірною потребою при перших спробах масштабувати виробництво, бо велике поголів’я ефективніше вигодовувати комплексними кормами. Невеличкий комбікормовий цех укомплектовано млином, змішувачем і гранулятором.

– До тваринництва я прийшов через необхідність здорового харчування. Не буде здорового харчування – не буде здорової нації! Тому й маємо кілька цілком успішних виробничих експериментів. Але є й такі, які поки завершились. Так, наприклад, довелось відмовитись від вирощування равликів, бо ціни впали вдвічі, а на місцевому ринку люди навряд чи купуватимуть їстівних слимаків по ціні якісного м’яса, – поділився думками фермер.

А от експериментувати із розведенням птахів різноманітних порід Іван Миколайович продовжує. При цьому окрім цілком звичних курок-несучок породи Ломан Браун та пекінських качок, фермер успішно розводить цесарок і фазанів в умовах особистого господарства. Проте йому мало просто розвести й виростити– він постійно експериментує із різноманітним обладнанням на кшталт автоматичних годівниць, поїлок чи спеціальних гнізд, щоб зменшити витрати часу й зусиль на догляд за птахами.

Особливо цікавими виявилися гнізда, де кури несуться. Нескладна конструкція пристрою дозволяє отримати чисте яйце, при цьому убезпечує його від розбиття та розкльовування іншими птахами. А зменшення трудовитрат дасть можливість згодом масштабувати птахівництво й, можливо, зробити його ще однією галуззю діяльності вже фермерського господарства.

Так само захоплено розводить Іван Миколайович й екзотичних фазанів та цесарок. Окрім того, що яйця та м'ясо цих птахів більш корисне, бо за вмістом поживних речовин нагадує дичину, ці птахи стають справжньою окрасою будь-якого пташиного двору за рахунок свого яскравого забарвлення.

Фермер Іван Якуб – постійний учасник, спонсор і натхненник справ у сфері благоустрою. З початком масштабної війни Іван Миколайович, як і більшість його колег, долучився до спільної роботи задля перемоги. На потреби ЗСУ господарство передало автомобіль, придбало безпілотник, передало кількасот літрів дизпалива. Фермер постійно надає якісні продукти харчування для наших воїнів.

Попри війну, Іван Миколайович не забуває й про благоустрій. Для цього на власних землях він заклав два розсадники із декоративними та екзотичними рослинами з єдиною метою – прикрасити села громади, бо зовнішній вигляд села – це його візитівка. Натхненний землероб переконаний, що кризові явища в країні колись завершаться й настане час для розвитку навіть таких невеличких сіл як Великий Листвен. Розкішна природа нашого краю сама підказує нам шлях для розвитку туризму й бізнесів у сфері активного відпочинку, тому зовнішня привабливість вулиць, скверів і паркових зон не будуть зайвими.

Цікавим додатком до зеленого туризму може стати в майбутньому популярний нині у світі гастро-туризм – коли гості села чи громади приїжджатимуть задля того, щоб познайомитись із місцевою автентичною кухнею. Якщо ж така гастрономія базуватиметься на здорових органічних продуктах, то попит на неї, звичайно, буде більшим.

За майже двадцять років господарювання на землі Іван Якуб вже чимало бачив, долав труднощі й боровся із проблемами. Головне, чому його навчили труднощі – не тільки боротися з ними, а попри всі негаразди – мислити наперед, шукати варіанти й планувати справи на перспективу. Бо, як свідчить його досвід, майбутнє настає швидше, аніж ми зазвичай собі уявляємо.