2 листопада цього року Бобровицький районний суд продовжив розгляд позову приватно-акціонерного «Чернігівобленерго» в особі Бобровицького району електромереж проти одинокого інваліда другої групи з Кобижчі Миколи Ткаченка за нібито розкрадання ним електроенергії. За це вимагають від дідуся сплатити 14 тисяч 172 гривні штрафу і відшкодувати судові витрати.
Якщо на першому засіданні монополістів-позивачів представляв лише юрист РЕМу Олег Старикав, то на друге, на вимогу відповідача, прийшли виконувач обов’язки директора Бобровицького РЕМ Вадим Магденко, його заступник Володимир Бандилко, бухгалтер Наталія Марійко, інспектор енергонагляду Олександр Чухліб. Викликала на судове засідання й інспектора Олександра Густеру, але той з невідомих причин не прибув. Микола Ткаченко оборонявся від натиску такої представницької команди позивача сам – оплатити послуги адвоката не дозволяє його пенсія в 1200 гривень.
Проте відповідач теж висунув свої серйозні звинувачення інспекторам Чухліба і Густери, які написали акт про «розкрадання електроенергії шляхом улаштування окремого відгалуження від електромережі», — мовляв, інспектори самі накинули те відгалуження на підвідну до будинку електролінію, і все те задокументували фотографуванням, потім ще підпис на схемі підробили, з діда-лоха насміхалися.
Чи будуть доведені такі звинувачення в суді – важко навіть гадати, оскільки все те відбувалося в присутності трьох осіб позивача і одного відповідача. Втім, поміркувати є над чим.
Інспектор Сергій Чухліб у судовому засіданні засвідчив, що пристрій для розкрадання електроенергії виявили у одній з кімнат будинку Миколи Ткаченка: розетку, дріт якої виведений через отвір у стіні на подвір’я. Коли вийшли на двір, тоді й розгледіли, що то був накид на підвідну до будинку електролінію.
В чому тут загадка? Повітряна електролінія підведена до будинку поруч з вхідними дверима, і якщо на ній справді було тоді накинуте оте «окреме відгалуження для крадіжки електроенергії», то не помітив би його хіба що незрячий чоловік. Ті дроти на стіні будинку добре бачаться навіть з вулиці. І треба бути зовсім безумцем, щоб тримати все те на очах у людей. Періодично ж накидати і знімати – неспроможний фізично безрукий і погано зрячий одинокий пенсіонер. На подвір’я ж до Ткаченка зайшли два «прославлені» в Бобровиці фахівці-аси по виявленню крадіїв електроенергії і один електромонтер. Заходячи до хати, вони ледь носами не тикались у підвідну електролінію. І не побачили, що на ній висить злодійський «накид»? А вже у хаті вчепилися за якусь переноску? Не зважили й на те, що дідусь просив перевірити, чи справні два малопотужні електроприлади, які були в кімнаті, пояснюючи, що вони не здатні споживати електроенергію. У суді інспектор Чухліб пояснив, що він не зобов’язаний перевіряти електроприлади споживачів на справність. І викликати на місце події якусь комісію, що вимагав господар будинку, теж немає потреби — інструкціями не передбачено.
Заступник директора РЕМ Володимир Бандилко сказав у суді, що коли під його особистим наглядом відновлювали подачу електроенергії до помешкання Миколи Ткаченка (відключили електрику у березні), то запрацював один електроприлад – водяний насос, до якого проведена електроенергія від лічильника, тобто законно. Хоча за логікою «крадія електрики» саме до насоса мало б бути підведене оте «злодійське відгалуження». Насос теж небагато споживає електроенергії та і включається він рідко, але в хаті і такого немає: дідусь не користується ні холодильником, ні електропраскою, про якусь мікроволновку лише чув. Немає в його господарстві електроінструментів, тим більше – якихось верстатів. Не тримає ні худоби, ні птиці. Подвір’я освітлюється (і в кімнаті застосовує) альтернативними ліхтарями, що вдень заряджаються від сонця. Яка потреба у цього споживача красти електроенергію? До того ж, він справно платить за її використання в межах 70 гривень на місяць.
Як пояснила бухгалтер Наталія Марійко, та оплата не береться до уваги, на Ткаченка накладений штраф, сума якого обрахована згідно з методикою. Звісно, та методика, розроблена самим монополістом на ринку електроенергії, не бачить ні людину, ні її фізичний та матеріальний стан, ні навіть пояснення тієї людини, врешті-решт – не враховує здорового глузду. Прихватизатору електромереж, споруджених за державно-людські кошти, все мало, тож його служаки-держиморди готові здерти з нещасних дідусів-бабусь останню сорочину разом з шкірою.
Однорукий пенсіонер пояснив інспекторам і всьому керівництву РЕМ, що ту переноску з «накидом» на кінці наспіх «склеїли» ніжинські хлопці, які встановлювали насосну станцію. Той пристрій потрібен був, щоб перевірити, чи є в підводі до будинку електроенергія, бо в приміщенні її не було. Потім з’ясували, що все село було відключено на якусь годину від електрики. Відтоді й валялася та переноска під столом, а дріт на вулиці, за словами господаря, був закручений на рихтувальному «козлі».
Втім, і без такого пояснення фахівці не могли не зрозуміти, що аж ніяк не «матьорого» крадія електроенергії вони взяли в «оборот», ще й штраф такий виставили, який пенсіонеру ніколи «не підняти». Не могли не бачити вірні служаки монополіста й фізичну безпомічність майже незрячого пенсіонера, одначе без людського пояснення подали йому на підпис той акт про порушення користування електроенергією. Згодом, коли старенький з допомогою великої лінзи прочитав те, що наспіх підписав, у нього серце ледь не зупинилося.
Та дідусь все ж сподівався, що комісія РЕМу все достеменно перевірить, зважить і прийме справедливе рішення. Адже бачив, як члени комісії довго щось там радились, обклавши себе томами інструкцій та законів – Микола Дмитрович розповідав суду. Тож вдруге довірився стражам електрики і, не читаючи, підписав протокол засідання комісії. Йому, з пошкодженими очима, здалося навіть, що протокол не до кінця був написаний. Але його переконливо попросили, і він поставив свій підпис. Роздивився під лупу, коли подали розрахунки на штраф, — те не підписав, і знову серце залилося гнівом на чинуш від «дикого» бізнесу.
З історії, не приправленій комуністичною ідеологією, відомо, що навіть німецькі окупанти (не фашистські карателі), бувало, людяніше ставилися до наших людей, ніж тепер ставляться до співвітчизників «новоукраїнські» глитаї зі своїми «інспекторами» та «рахівниками». Їхні повадки дуже вже змахують на лютування більшовицьких активістів при розкуркулюванні та виконанні сталінського закону про «п’ять колосків». Відмінність лише та, що сучасні «пани» не розстрілюють поки-що свою челядь і не женуть її на каторгу, вони діють «цивілізовано»: величезними штрафами забирають навіть у старих і хворих людей, вже обкрадених рідною владою, останню копійку, залишаючи їх на голодну і без ліків смерть. А самі — у розкоші жирують. Нелюди – не повторюйте трагічну долю своїх лютих предків!
Григорій Войток, «Чернігівщина»
