Тематичний вечір-пам’ять «Душі відлуння» відбувся в Ніжинській центральній бібліотеці ім. М. Гоголя. Він був присвячений пам’яті ніжинського поета, художника, музиканта та народного цілителя Ігоря Григоровича Яцини. В цьому році він міг би відсвяткувати своє 75-річчя. Та не судилося. Згадати І. Яцину прийшли його рідні, друзі й колеги.
Ведуча «Літературної вітальні» бібліотекар Людмила Конопля-Носач нагадала присутнім біографію І. Яцини. Народився він в с. Крути Ніжинського району 30 квітня 1942 року, в сім’ї військового і медсестри. На жаль, у дворічному віці Ігор залишився сиротою, бо мати померла від пневмонії, а батько загинув на фронті. Виховувала його тьотя Паша, яка мала двоє своїх синів, та бабуся Іра. Ігор був хлопцям за старшого брата. Ходив з ними в ліс за грибами, на рибалку. У школі захопився малюванням. Мабуть, талант передався від мами, Галини Опанасівни. Вона любила малювати, грати на гітарі, писала пісні. У 1956 році /7 клас/ Ігор зробив копії картин «Три богатирі» В. Васнецова та «Ідилія» Г. Семирадського. Вчитель малювання М.І. Сварник порадив учню малювати з натури. Так в школі з’явилася перша виставка власних робіт Ігоря Яцини.
Після закінчення школи він їде до Києва з наміром вступити до художнього інституту. Мріє стати професійним художником. Він розумів, що живопис-його покликання. Ігор Яцина одночасно зміг закінчити професійно-технічне училище, вечірню школу і художню студію при заводі «Більшовик», де з ними працювали викладачі художнього інституту. Далі його призвали на військову службу, відправили на Північ. Там він чотири роки плавав на атомному підводному човні. У морі, на базі, на березі з ним завжди був етюдник, фарби й простий олівець. Він малював друзів, пейзажі Заполяр’я, і дарував роботи морякам-підводникам.
Згодом він повертається до Києва. Треба було заробляти на прожиття. Архітектурні пам’ятки міста, його схили, пейзажі не залишали художнику вибору-він натхненно малював. Частина робіт демонструвалась в Києві, Ніжині, Чернігові. Потім Ігор Григорович переїжджає до тихого Ніжина. Працює в Ніжинському культурно-освітньому училищі, яке теж закінчив. Реалізує свої організаторські здібності як керівник художніх колективів консервного комбінату, меблевої фабрики, фабрики художніх виробів. Його полонили стародавні храми Ніжина, його парки, околиці, люди. Так народились картини «Осінь у Графському парку», «Іви над озером», «Миколаївський собор», «Дівочий монастир», «Церква Іоанна Богослова», ін. Непосидючий та енергійний, він об’їздив з етюдником Чернігівську область. Потім були поїздки по Азербайджану, Криму, Уралу, до Кабардино-Балкарії. Звідти картини «Чуфут-Кале», «Черекська ущілина», «Ріка Черек».
Вже як художника-професіонала, Ігоря Яцину відрядили у НДР, до групи радянських військ. Там він працював головним художником в Будинку офіцерів м. Вюнсдорф. За три роки перебування у Німеччині у нього з’явилася ціла галерея робіт. Він об’їздив цю країну із етюдником та фотоапаратом / «Замок графині Косель», «Груповий будинок офіцерів», «Лісове озеро»/. Потім повернувся до Ніжина. Ігор Григорович знову поринає у вир культурного життя міста. Керує художньою самодіяльністю заводу «Прогрес», дитячого санаторія «Пролісок». Його художні роботи прикрашали приміщення. Не забувають про нього і в Крутах. В сільській церкві є декілька ікон, писаних рукою І. Яцини. У шкільному музеї з 2011 року експонуються картини та малюнки художника. Існує і приватна колекція картин Ігоря Григоровича.
За своє життя І, Яцина намалював більше 60 картин олійними фарбами і майже 100 малюнків та портретів пастеллю й олівцем. На протязі 10 років його картини знаходились як постійно діюча виставка в музеї М. Подвойського с. Кунашівка на Ніжинщині. Після його закриття у 90-рр. картини переїхали до Ніжинської ЗОШ №4. Саме тут Ігор Григорович Яцина й познайомився зі Світланою Віталіївною Рижевською-його майбутнім коханням. Відбулося відкриття клубу «Канатоходець», першими гостями якого і стали поет, художник, музикант І. Яцина й поетесса- бард С. Рижевська.
Він мав чудовий голос, тому гарно співав разом із Світланою Віталіївною, акомпануючи собі на гітарі. Пісні й музику писав сам. Їм завжди аплодували за дует на зустрічах у «Літературній вітальні» в міській бібліотеці. Багато теплих слів сказала про І. Яцину його однокурсниця по Ніжинському училищу культури і мистецтв Н. І. Олещенко. Розповідали про його творчу діяльність колеги по роботі із санаторію «Пролісок». Згадали його у своїх віршах члени бібліотечної «вітальні».
На вечір-пам’ять приїхав двоюрідний брат художника Володимир Петрович Горбач. Він-інженер за освітою й упорядник творчої спадщини Ігоря Яцини. Завдячуючи йому, видано поетичні збірки «Душі відлуння»/2002/ та «Дзвони серця»/2014/. У своїх віршах художник-поет розповідає про власне нелегке життя. По ним можна вивчати його біографію. Поетична творчість доповнила художній талант Ігоря Яцини. У 2015 році В. П. Горбач підготував і видав унікальний «Ілюстрований альбом картин ніжинського художника Ігоря Яцини». З ним можна ознайомитися у читальному залі центральної бібліотеки. Примірники подаровані і бібліотеці НДУ ім. М. Гоголя, Національній бібліотеці України ім. В. Вернадського.
Останні роки життя Ігор Григорович дуже хворів. Одного разу він завітав до бібліотеки з палицею-погано себе почував. Сказав, що хоче вивісити у читальному залі свої картини, щоб радували людей. Вони завжди нагадують нам про нього. Життя І.Г. Яцини обірвалося 21 березня 2005 року в Ніжині. Поховали його у рідних Крутах. На пам’ятнику увічнені рядки його коханої поетеси.
Наталія Старінко, м.Ніжин
