Як розвивати українську медицину, які слід реалізовувати інвестиційні проекти, з чого слід почати? Найкращий порадник у цьому – набута практика й перевірений досвід.
Ви здивуєтеся, але ще пару десятків років тому медицина Туреччини в чомусь була навіть гірша, ніж українська. Та й самі турецькі громадяни це визнають.
Однак зараз все змінилося остаточно – колись відстала в охороні здоров'я країна тепер може похвалитися півсотнею лікарень, акредитованих за міжнародним стандартом якості і безпеки медустанов JCI (Joint Commission International). Це свого роду премія «Оскар» для клінік. Але необхідно зазначити, що значне покращання турецької медицини відбулося не через миттєвий помах чарівної палички – аби досягти такого позитивного результату, медична сфера дружньої нам країни долала тернистий шлях не один рік.
Та одна справа – отримати почесну й популярну нагороду за результати своєї роботи, а інша – весь час підтримувати відмінний стан галузі, щоб визначений стандарт якості − JCI − можна було регулярно підтверджувати.
Для порівняння − в Мецці світового медичного туризму Ізраїлю лише 21 сертифікована клініка.
Як реанімували свою медицину в Туреччині? Під час українсько-турецького медичного форуму в Києві 24 лютого Йонет Джан Тезель, посол Туреччини в Україні, відкрив секрет, який полягає в державно-приватному партнерстві.
У держлікарні інвестори вкладають великі суми грошей (мова йде про сотні мільйонів доларів), розвивають їх − реалізувати подібний проект в приватному порядку інвестор може протягом чверті століття. Також інвестори беруть на себе надання певних видів послуг громадського характеру протягом даного періоду.
У той же час, на міністерство охорони здоров'я Туреччини покладено обов'язок з розробки правил проведення тендера, вирішенню проблем із земельними ділянками для проектів, визначення вартості і строків оренди (не більше 25 років), а також орендних платежів за проектом, які будуть виплачуватися компанії, яка його реалізує, з моменту завершення будівництва і настання першого операційного дня.
Всі проекти звільняються від сплати податків, в тому числі і ПДВ. У кінці терміну оренди об'єкти державно-приватного партнерства повинні бути повернуті державі в нориальному робочому стані за нульовою вартістю і без будь-яких боргових зобов'язань. Типи медичних установ, які можуть бути побудовані в рамках такого співробітництва − найрізноманітніші: від районних лікарень до центрів екстреної медичної допомоги.
У цих проектах є ще одне застереження: тут дійсно піклуються про місцевих товаровиробників. 20% медичного обладнання та інструментів, які закуповуються в рамках спільного інвестування, повинні бути обов'язково зроблені в Туреччині.
У даній моделі всі медичні послуги надаються державними службовцями і штат лікарів та інших медичних працівників забезпечується державою. Термін надання в оренду таких об'єктів в Туреччині − 25 років, а терміни оренди світових аналогів варіюються від 15 до 30 років, розповідає доктор медичних наук Семіх Байкара, лікар однієї з найбільших приватних клінік Туреччини.
При цьому приватному партнеру держава може передати будь-які немедичні і супутні сервіси: рентгенівські послуги, магнітно-резонансну томографію, лабораторні дослідження, послуги пральні, прибирання, забезпечення харчуванням, утилізацію відходів та ін.
Тобто держава фактично віддає на аутсорсинг ті послуги, які, як показує український досвід, лягають важким тягарем на бюджети лікарень (відповідно, і держави).
Що цікаво − при переформованих лікарнях створюються сучасні медичні кампуси-містечка, на базі яких функціонують університети, а також комерційні майданчики, а іноді й готелі, ресторани. Більш того, практика інтернатури при лікарнях вважається дуже авторитетною, установи борються за право навчати студентів практичним премудростям медицини, оскільки це дуже престижно.
Отже, досвід Туреччини в реформуванні медичної галузі для нас, українців, вкрай потрібен. Бо, як відомо, кращі поради дають ті, хто вже стикався з подібними труднощами і подолав їх.
Уляна КОВАЛЬЧУК
