Детективні пригоди та їх інтерпретація Сергія Дзюби

Художні ознаки класичного детективу відомі всім причетним до цього жанру, – і письменникам, і читачам, і літературним критикам. Але ж, як відомо, жанр – це процес. Із плином часу змінюються не тільки художні смаки та вподобання. Змінюється естетична природа літературних жанрів.

Сергій ДЗЮБА. «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер». – Чернівці: Букрек. – 2020. – 464 с.

Епіграма античних часів навіть віддалено не нагадує сучасну епіграму. Сучасний роман порівняно з класичним та ще й ХІХ століття – це текст із новітніми якостями, відтак жанрові його ознаки модернізовані й видозмінені, продиктовані вимогами й законами постмодерної творчості. Таку тенденцію жанрової динаміки та вдосконалення адаптовано до естетичних домінант того чи іншого мистецького часу можна спроектувати й на детектив.

Тримаю в руках нову книгу відомого українського письменника Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер» і пишаюся майстерністю, зрілістю, бездоганністю авторської манери письма свого колеги по письменницькій робітні. Я в захваті! І ось чому. Детективний роман-серіал написаний в іронічно-гумористичному ключі! Не шукайте в ньому жахіть, від яких кров у жилах холоне. Не шукайте в ньому кривавих убивств, море крові й океан страху-переляку, який потім уночі не дає читачеві заснути. Ні! Тут усе по-своєму. Гумор, іронія й самоіронія – стильові домінанти, якими наповнені тексти цієї книги – згладжують жахіття детективної подієвості, навіть «працюють на випередження подій» у ході того чи іншого сюжету – і запланованого якимось персонажем якогось убивства просто не відбувається. Елементарно не може відбутися! Бо детектив Самарцев бачить далеко наперед. Він «прокручує» свої майбутні дії в багатьох варіантах одночасно. Затим чітко діє в залежності від обставин.

Дедуктивні методи роботи детектива Віталія Самарцева безпрограшні. В усіх карколомних подіях він розбирається чітко й блискавично. Допомагають йому в ході розслідувань майор Воронов, кмітлива колега Ярина, журналіст Сергій і досвідчений знавець комп’ютерних технологій Льоня. Успішна команда професіоналів! Тому так швидко й оперативно знайдено маленьку Алісу, зниклого крупного чернігівського бізнесмена, викрито злочинну діяльність колишнього однокурсника Олеся, розкодовано жахливого полтергейста в квартирі «благородного сімейства», а в курортних романах однієї вишуканої дами всі акценти розставлені на свої місця.

Зображена сюжетна подієвість – гіперреалістична. Як зізнається сам автор, попередній журналістський досвід роботи неабияк допоміг у цьому. Окремі розділи книги тісно межують із бувальщинами. А три окремих тексти автор так і позначив – бувальщини. Це – «Щасливе... пограбування», «Ідеальний злочин» і «Пані кілер».

Книга оригінально скомпонована. Кожен розділ має так зване вступне слово. Це – своєрідне окреслення майбутньої інтриги від журналіста Сергія. А її Величність Інтригу автор тримати вміє протягом усього сюжету!

Читаючи книгу, я помітила певну кінематографічність у розвитку сюжетів. Маю на увазі швидку зміну подій, паралельний їх розвиток, а відтак – динамічність у викладі. Тексти «аж просяться» бути екранізованими. А чому б і ні? Такого детективу – веселого, іронічного, гумористичного, за моїми спостереженнями, в сучасній українській літературі ще не було.

І насамкінець. До прочитання цієї книги я не була прихильницею детективного жанру. Це перша книжка, яка змінила мої традиційні уявлення про цей жанр. Тексти добротні, лишають у душі світлі враження. Тож нехай саме таких детективів буде побільше в українській літературі!

Тетяна СИДОРЕНКО,

член Національної спілки письменників України