Про те, як у чернігівській міліції розслідують кримінальні справи, ходять легенди. Часом вони видаються такими фантастичними, що не викликають довіри. А деякі просто не налазять на голову. Чому міліцію не називаю поліцією? Тому що під новою вивіскою працюють старі «легендарні кадри».
Восени 2014 року після кількох безуспішних спроб мені вдалося переконати працівників слідчого відділу міської міліції відкрити кримінальне провадження. Напевно, вони подумали, що так буде краще: менше писатиму заяв, менше носитиму доказів, менше їх смикатиму.
Але я не заспокоїлась. Почала журналістське розслідування. Шляхом інформаційних запитів у різні установи та архіви «накопала» цікавих паперів. До моєї справи приєдналися інші заявники, понесли свої докази, пішли на прийоми до різного начальства, до нардепів.
І через три місяці мороки з активістами чиясь «мудра» голова (а може, й не одна) згенерувала ідею: сказати, що матеріали нашого кримінального провадження… відправлено в ГПУ. Заявники пороззявляли роти – ото зробилося! Ото вже дбають про законність!..
Однак новина видалася мені настільки фантастичною, що я запросила її письмового підтвердження. Невдовзі надійшов лист, підготовлений старшим слідчим Світланою Туренок, за підписом тодішнього начальника міської міліції Володимира Рапути: «На даний час кримінальне провадження перебуває на вивченні в Генеральній прокуратурі України». Немає претензій. Як кажуть у Чернігові – «чин-чинарьом». І лише згодом прояснилося: начальника брутально «підставили» підлеглі.
П’ять місяців, до кінця травня 2015 року, старший слідчий Світлана Туренок і її начальниця Ірина Львова розповідали, що нібито немає змоги розслідувати справу, адже документи кримінального провадження забрали в Генеральну прокуратуру України. «Що, оригінали, а не копії?» – запитала я. Обидві слідчі знизали плечима і розвели руками.
На цьому моменті до мене дійшло, що тут криється обман. Але як можна? У нас же тепер усе по совісті. За нову країну щодня гинуть люди. А правоохоронці «тримають фронт» у боротьбі зі злочинністю! І я пішла в обласну прокуратуру з’ясувати, коли ж повернуться документи. Тамтешні працівники зробили великі очі, зазирнули в монітор і сказали, що моя кримінальна справа в ГПУ не направлялася.
Після такого відкриття ми, заявники, почали писати в обласне управління міліції та ходити на прийоми до обласного міліцейського начальства. Були в Альохіна, Гончарова, Потапенка і ще у півдесятка працівників. Словом, двічі до одного не потрапляли, щоразу нас приймав інший. І ми заново, «в режимі радіо» розповідали їм про ГПУ, затягування розслідування, неможливість зустрітися зі слідчою, бо вона уникає спілкування.
Обіцяли розібратися всі. Написали, що нашу справу взяли на контроль. Дійсно, як же не взяти, коли діло серйозне, стосується майна і безпеки десятків тисяч чернігівці. У законах таке називається «суспільно важливим».
Через рік «розслідування» Туренок закрила справу… за відсутністю складу злочину. Прокурор міської прокуратури Юрій Станкевич, який здійснював нагляд за досудовим розслідуванням, не перечив. Правда, він чомусь у листах називав не ту статтю, за якою велося розслідування... Я припустила, що не бачив провадження, а він вбачає технічну помилку. Але слідчий суддя Деснянського суду Володимир Розинко був іншої думки, мої вимоги задовольнив, справу поновив і повернув на дорозслідування.
Після цього, тепер уже в поліції, розслідування залишили… за Туренок і Львовою. Кілька разів написали, що немає підстав для їх заміни.
Я звертаюся в облпрокуратуру за підтвердженням брехні Туренок і Львової про ГПУ. І заступник прокурора області Денис Сірик пише: «Установлено, що прокуратурою області до Генеральної прокуратури України матеріали цього кримінального провадження не направлялися».
Євген Гончаров (перший заступник Едуарда Альохіна) на мої «прошенія» відповідає: проведено службову перевірку, Туренок і Львову від розслідування поновленого кримінального провадження відсторонено. Ух, ти!
Діяння Туренок і Львової, їхня «легенда» Кримінальним кодексом України кваліфікується як зловживання службовим становищем (ст. 364) і службове підроблення (ст. 366 – внесення службовими особами до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей). Карається таке обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Побачимо, хто і як покарає названих кадрів. Поки що відповіді від пана Гончарова на свою заяву від 3 лютого, в якій прошу повідомити про результати службової перевірки, не отримала. Але ще є час.
P. S. Отож, громадяни Чернігова, давайте запам’ятаємо прізвища «легендарних» слідчих (Туренок + Львова) і простежимо, чи допустять їх до роботи в новій поліції. До речі, нагляд за розслідування справи по новому колу (з новим слідчим) здійснює той самий Юрій Станкевич.
Навмисно не писала про суть кримінального провадження. Це – тема наступної статті. Тож далі – буде.
Любов ПОТАПЕНКО
