Головне військове свято України збігається із церковним – Покрови Пресвятої Богородиці. Почали його вшановувати у Візантії у Х ст.
За однією версією легенди, цього дня 860 року столицю імперії Константинополь взяли в облогу руси-язичники. За другою – що то сталося 910-го й нападниками були араби-мусульмани. Жителі міста на чолі з духовенством ревно молилися про порятунок до Богородиці. Вона з'явилася над обложеними, покрила їх своєю хусткою-омофором — і нападники відступили. Відтоді й поширився особливий культ Богородиці-Покрови як заступниці християн, захисниці від ворога.
В Русь-Україну ця традиція прийшла з Візантії після запровадження християнства 988 року. Князь Ярослав Мудрий над Золотими Воротами в Києві збудував надбрамний храм на честь Богоматері. «Віддав людей своїх і град святій, всеславній, скорій на поміч християнам, Святій Богородиці», – пише про це митрополит Іларіон у своєму «Слові про закон і благодать». А князь Володимир Мономах наприкінці свого «Поучення» подає молитву, де, зокрема, звертається до Богородиці про опіку над Києвом: «Город свій схорони, Діво, Матір пречистая, який під [покровом] твоїм чесно царствує. Хай тобою кріпиться і на тебе надіється, перемагає у всіх війнах, відмітає ворогів і тримає їх у послуху». Прикметна річ: найстарішим в Україні храмом на честь Покрови Пресвятої Богородиці є саме оборонна церква, фактично міні-фортеця, XV ст. у селі Сутківці на Поділлі (Ярмолинецький район Хмельницької області).
Питомо українська традиція вшанування Покрови зародилася в козацьку добу. На Запорозькій Січі це свято було одне з найголовніших. Цього дня відбувалися ради, де вибирали кошового та старшину. А січові церкви зводили передусім на честь Покрови Пресвятої Богородиці. «Молимо Тебе, покрий нас, Владичице, покровом Твоїм», – такий напис золотом був над царськими вратами козацьких церков.
У Гетьманщині – Козацькій державі XVII-XVIII ст. — виникає й новий тип ікони – «Козацька Покрова». На ній під омофором Богородиці іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків. Донині збереглися ікони Покрови із зображенням, зокрема, гетьманів Богдана Хмельницького та Павла Полуботка, а також останнього кошового Петра Калнишевського. Гетьманщина ж офіційно називалася «Військо Запорозьке». Держава-військо народу-воїна.
У XX ст. традицію пошанування Покрови як опікунки українського війська перейняла Українська повстанська армія. 14 жовтня 1942 року вважається символічним днем її постання. Так ухвалила Українська головна визвольна рада 30 травня 1947-го. УПА будувалася за принципами регулярної армії: мала Головний військовий штаб та штаби військово-територіальних одиниць, офіцерські школи, військово-польову жандармерію, медичну службу, власну систему звань і нагород. Через лави повстанців пройшло понад 100 тис. осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад півмільйона українців. Продовженням збройної боротьби УПА став ненасильницький опір наступних десятиліть – дисидентський рух 1960-х і національно-демократичне відродження кінця 1980-х – початку 1990-х. Перемогу здобуто 24 серпня 1991-го – проголошення незалежності України.
Сьогоднішні воїни Збройних Сил України, Національної гвардії, добровольчих батальйонів – спадкоємці тих, хто боронив кордони й безпеку своєї землі впродовж століть, – дружинників княжих часів, козаків, січових стрільців, воїнів Визвольних змагань 1917–1920 років, повстанців Холодного яру та вояків УПА. Їх усіх – від давнини до сьогодення – і вшановуємо 14 жовтня, у День захисника України.
Богдан Завітій, Український інститут національної пам’яті
