«Слов’янські театральні зустрічі»–2017, день п’ятий.
Це перше, що приходить на думку, коли мимоволі проводиш паралелі між двома виставами, представленими у п’ятий день фестивальної програми. Дії вистав відбуваються в різні часи, у різних країнах і з людьми з різних соціальних верств. Проте, і трагізм безталання мешканців «горьківської нічліжки», і драматизм безвиході жінки з розумово відсталою дитиною на руках під час нацистських погромів – спонукають до роздумів, де проходить та межа, перетнувши яку, людина перестає бути людиною, і заради чого варто долати випробування і труднощі, що випадають на життєвому шляху?
Нікчемним і безпросвітним постає перед глядачем життя мешканців злиденного притулку для безхатьків, відверто натуралістично змальоване артистами Київської «Театральної біржі» у виставі «І заплачуть… безхатьки». Герої вистави давно вже забули, що то значить бути людиною, але навіть у такому похмурому, сповненому озлобленості й жорстокості місці, можливе кохання – спотворене, страшне, драматичне. Навіть тут знаходиться місце відчуттю свободи, прагненню «бути людиною».
Творцям вистави вдалося донести до глядача філософський зміст «горьківського дна», де дві протидіючі стихії – правда і лжа – стикаються віч-на-віч. Що ж важливіше – гірка правда чи примарна надія? Як зберегти в собі милосердя у світі, сповненому брехні і несправедливості? Адже людяності ніхто не відміняв, і людині інколи вкрай потрібна хоча б надія, яку не замінити утішною неправдою, навіть якщо вона заради спасіння.
Зворушені до глибини душі натхненною емоційною грою молодих талановитих акторів, глядачі тривалими оплесками дякували їм за хвилюючі моменти цього театрального вечора, а режисер-постановник вистави, народний артист України Лев Сомов пообіцяв чернігівцям привезти на показ одну з веселих комедійних робіт творчого складу Незалежного театрального проекту.
На завершення заступник голови оргкомітету фестивалю Андрій Бакіров вручив столичним гостям хліб-сіль та Диплом учасника фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» і запросив до участі в наступних фестивальних програмах.
А за півгодини в експериментальному просторі «Білої сцени» розпочалася вистава «Ніч Гельвера» у виконанні артистів Варшавського театру «Друга зона», в якій перетнулися і тривали, допоки жевріла надія, життєві шляхи знедоленої жінки та її прийомного хворого сина, а потім трагічно обірвалися, коли зовсім не лишилося ніякої надії. Глядачі, тамуючи подих, разом з героями вистави проживали вібруючі від внутрішніх переживань миті їхнього буття, що відкривалися протягом одного дня і однієї ночі, яка стала останньою в житті Гельвера та жінки, що стала йому матір’ю.
Довго-довго схвильовані глядачі бурхливими оплесками вшановували польських митців, дарували їм квіти і дякували за незабутні враження від вистави, яка хоч і виконувалася польською мовою, але була легкою для сприйняття чернігівською публікою завдяки перекладу, який супроводжував на екрані сценічне дійство.
Отже, чергова зустріч чернігівців з творчістю польських майстрів сцени видалася надзвичайно теплою та неодмінно сприятиме зближенню і взаємозбагаченню наших культур. Про це сказав заступник голови оргкомітету фестивалю, заслужений артист України Андрій Бакіров під час вручення традиційного чернігівського короваю та диплому учасника Міжнародного фестивалю «Слов’янські театральні зустрічі» директору і художньому керівнику Варшавського театру Сильвестру Биразі, який також є і режисером-постановником цієї вистави.
Дякуючи нашим польським друзям за участь у фестивалі та натхненну акторську гру, бажаємо їм успішних творчих пошуків, цікавих сценічних робіт та нових зустрічей на сцені Чернігівського театру!
Раїса Міненко, керівник літературно-драматургічної частини театру
