Репортаж з Музею Народового Землі Перемишльської


Принагідно, зазначу, що я побув на головному кладовищі міста. Їхали ми туди з сумного приводу. У травні помер видатний діяч української громади, відомий польський історик, заступник директора Південно-Східного Інституту Наукового Олександр Колянчук. Мій багатолітній старший товариш, читач і автор газети, редактором якої я є «Світ інфо» (розповідь про нього тут:Відійшов у засвіти польський історик Олександр Колянчук).
Ми поїхали на ще свіжу могилу з сином покійного Ярославом і моїм другом Станіславом Стемпнєм, директором зазначеного інституту. Кладовище розташоване на околиці міста, на узгір`ї, звідки, крім іншого, відкривається красивий краєвид і на Україну. Поряд з цим українським кладовищем, чи вже – українською частиною загального цвинтаря, розташовані ще три: австрійське, німецьке, російське. Це всі старі кладовища, починаючи з отого 1914 року, насамперед, військові. Тут похоронені військові, які тоді, понад 100 років тому, воювали між собою, вбивали одне одного, а зараз впокоїлися поруч, на схилах Підкарпаття. Кладовища не занедбані, особливо доглянуте австрійське.
