Акціонерне товариство «Чернігівгаз» без будь-яких попереджень та законодавчих підстав відрізав від постачання блакитного палива товаровиробника, який входить до переліку підприємств, що забезпечують нагальні потреби функціонування держави в умовах воєнного стану.
Якби не альтернативні джерела енергії, то незаконні дії газовиків могли б призвести до повної зупинки одного з лідерів молоко переробки Чернігівщини – ПрАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла», що означало б не лише зупинку виробництва, але й втрату вітчизняних та міжнародних партнерів у ближньому зарубіжжі, Європі, Азії та Африці. Такі дії умовах війни означали б неминучу смерть потужного вітчизняного молокопереробного підприємства і потягнули б масове безробіття цілої ланки працівників і господарств, що забезпечують виробництво, транспортування та переробку молочної продукції. Дирекція заводу називає події, що відбуваються навколо підприємства, спробою економічної диверсії.
Експортер зі світовим іменем
ПрАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» має давню історію – тривалістю в 55 років. Нині підприємство – серед лідерів молокопереробної галузі Чернігівщини. Продукція Ічнянського заводу широко відома не лише в Україні, а й за її межами. 97% виробничого асортименту складає сухе молоко та масло, які йдуть на експорт, решта – кисломолочні продукти, що продаються на внутрішньому ринку України. Підприємство забезпечує роботою 353 працівників.
За словами директора приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» Леоніда Хвоста, підприємство не припиняло свою роботу навіть в період тимчасової окупації російськими терористичним військами частини Чернігівщини.
Однак війна все ж внесла корективи в господарську діяльність заводу. Так, до війни основними покупцями молочної продукції з Ічні були такі країни ближнього зарубіжжя як Казахстан, Вірменія, Азербайджан. А серед основних партнерів – Китай, країни Азії та Африки. На росію завод ніколи не постачав власної продукції. Жодного кілограма! Принципово!
Нині ж через складну логістику та заблоковані морські порти підприємству вдається реалізовувати частину продукції в Європу, решта – чекає свого часу на складах.
«Через логістику є затримка з експортом на місяць-два, тому що продукція йде через Західну Європу, – пояснює Леонід Хвіст. – Разом з тим ми зберігаємо довоєнні показники виробництва, і найголовніше – трудовий колектив, платимо податки, виконуємо всі соціальні зобов’язання».
Найкраще про економічну важливість підприємства свідчать не слова, а показники. Так, за минулий рік «Ічнянський завод сухого молока та масла» сплатив до бюджетів різних рівнів близько 40 мільйонів податків. Від початку року, за сім з половиною місяців, завод відрахував на податки 18,4 мільйона гривень. Як бачимо, навіть війна та складнощі з логістикою не зупинили темпи виробництва. Втім, що не зробила російська агресія – намагались зробити газові монополісти.
Прийшли і відрізали газ без будь-яких пояснень
«5-го серпня оперативним шляхом ми дізналися, що нам будуть відрізати природній газ нібито у зв’язку з невідповідністю вузла обліку природного газу, – розповідає директор приватного акціонерного товариства «Ічнянський завод сухого молока та масла» Леонід Хвіст. – А вже 8-го серпня представники «Чернігівгазу» приїхали на завод з проханням допустити їх до газу і перекрити постачання. Ми їм повідомили, що наше підприємство є соціально значимим у військовий стан, надали їм копію наказу Міністерства агрополітики, копію договору про мобілізаційне завдання, укладене з Прилуцькою районною військовою адміністрацією, але газовикам було абсолютно начхати на ці документи, і оскільки їх не допустили на територію підприємства, то вони відрізали газ на газорозподільному вузлі біля заводу. А потім ми вже зафіксували зниження тиску та припинення подачі газу».
На переконання технічного директора ПрАт «Ічнянський завод сухого молока та масла» Івана Довгопола, дії представників «Чернігівгазу» є незаконними.
«Коли ми ставили питання щодо підстав для відключення, то газовики аргументували свої дії тим, що вузол обліку не забезпечує потужностей, установлених по газоспоживаючому обладнанню. Це абсолютно не відповідає дійсності, бо у серпні 2020 року, коли ми відновили подачу газу на підприємство, було відключено й опломбовано частину газоспоживаючого обладнання, – каже Іван Довгопол. – Вже у травні було проведено перевірку вузла обліку газу і «Чернігівгазом» визначено, що він придатний для вимірювання обсягів споживання газу. До того, як нас відключили, газ споживали два теплогенератори і котел ДКВР-10, і споживали вони менше за пропускну спроможність вузла».
Однак жодні аргументи представників заводу, що забезпечує держзамовлення, не вплинули на працівників «Чернігівгазу». Ті, за наказом керівництва, без будь-яких документів з підписами і печатками просто зупинили подачу газу.
«Для технічної перевірки ми могли надати можливості доступу, але нам треба попередньо підготуватись, бо це треба зупиняти виробництво на пів дня, але до цього не дійшло. Газ відрізали без попередження, – обурюється Іван Довгопол. – Те, що вузол обліку по їхніх розрахунках підходить – підтверджено відповідним проектом. Проект ми зробили у їхнього підрядника, але коли наш інженер телефонував до представників «Чернігівгазу», то вони сказали, що не знають цієї людини, у них такий не працював. А за проект ми заплатили 70 тисяч гривень».
Готовий проект на газороподільний вузол, від якого тепер відхрещується «Чернігівгаз»
Скріншот одного з проектів газифікації, де авторський нагляд за проектом здійснює Гудок Юрій Миколайович, який, за словами «Чернігівгазу», у них не працює
Якби не торф, то завод зупинився б
Відповідне відключення зупинило б роботу підприємства, однак, враховуючи давню історію відносин з газовим монополістом, на «Ічнянському заводі сухого молока та масла» завчасно перестрахувались і запустили виробництво за рахунок пиловидного торфу.
«Враховуючи те, що в нас є альтернатива, ми швидко завезли скраплений газ і запустили виробництво, – каже технічний директор Іван Довгопол. – Але якби в нас не було альтернативи, то нас би відключили як суб’єкта економічної діяльності в регіоні, і господарства, в яких ми беремо молоко, не мали б куди його продавати, а наші працівники залишились би без роботи. У цій ситуації дії «Чернігівгазу» є диверсією, спрямованою на те, щоб ослабити нашу економіку і наші можливості для виживання в умовах війни».
Фактично можемо говорити про те, що торф врятував підприємство від повної зупинки. До того ж, за словами директора заводу Леоніда Хвоста, використання торфу дає можливість економії від 20 до 30%.
Головний інженер підприємства Петро Марченко демонструє, як все працює.
«Ось це – місце розвантаження торфу в біг-бегах, – показує на крите приміщення поблизу котельні. – Торф подається через накопичувальний бункер по системі шнеків і трубопроводів в оперативний бункер на котельню, а там вже спалюється. Котли у нас радянські, а пальник – українського виробника з Фастова».
За добу підприємство спалює від 6 до 9 тонн пиловидного торфу, за місяць – 250 тонн.
«Якщо калорійність торфу хороша, то використовуємо лише 5% скрапленого газу, решта – це торф», – пояснює головний інженер.
Ціна питання – 6 мільйонів
Із АТ «Чернігівгаз» у ПрАТ «Ічнянський завод сухого молока та масла» – давні «дружні» (в лапках) стосунки. Головна причина відключення, на переконання Леоніда Хвоста, – бажання монополіста заробити на їхньому підприємстві.
«До певного часу ми купували газ у декількох постачальників, серед яких було і АТ «Чернігівгаз», а зі змінами законодавства треба було залишити одного постачальника. І тут ми обрали того, хто продавав нам газ дешевше, а не того представника, якого нам рекомендували в «Чернігівгазі». Ціна газу у цього постачальника є нижчою за середньоринкову по Україні, тому, зрозуміло, що кожен шукає де дешевше, – говорить Леонід Хвіст. – Посудіть самі: посадові особи АТ «Чернігівгаз» у неформальній розмові порадили нам постачальника, у якого ціна за одну тисячу кубометрів складає 35 тисяч 900 гривень, а наш постачальник пропонує нам ціну в 31 тисячу 900 гривень, тобто на 4 тисячі гривень за тисячу кубометрів дешевше. Враховуючи те, що ми використовуємо щомісяця близько 100-120 тисяч кубів, то за рік набігає кругленька сума переплат – понад 6 мільйонів гривень».
Ці кошти є досить значними для підприємства, і відповідна переплата за газ неодмінно б лягла в собівартість продукції та мала б наслідком втрату конкурентоздатності.
«Нам складно виживати в умовах, коли щодня ростуть ціни на товарно-матеріальне забезпечення. Ми шукаємо можливість для економії, – говорить технічний директор заводу Іван Довгопол. – Тому, якщо в умовах ринку є інший постачальник газу, то ми йдемо туди, де дешевше. Ми купуємо, а «Чернігівгаз» його доставляє. І те питання, що це не їхній постачальник, є визначальним у цій історії. Нас банально хочуть змусити працювати з тими, кого вони рекомендують».
Чекають реакції та готуються до судів
Керівництво заводу вже звернулося з відповідними листами до Чернігівської обласної та районної військових адміністрацій, прокуратури, поліції, Кабміну, МінАПК та Офісу Президента. А ще написали заяву в СБУ, бо вважають подібні дії газопостачальника в умовах воєнного часу спробою економічної диверсії.
Зауважимо, що у військовий час такі заходи неможливі без погодження з Чернігівською обласною військовою адміністрацією, але від них сьогодні немає жодної відповіді та реакції.
Жодних коментарів з цього приводу не надійшло і від АТ «Чернігівгаз». А тим часом підприємство готується до чергової судової тяганини – має на це час і натхнення, адже, як ми вже зазначали, маючи багаторічний досвід спілкування з газовиками, добре підготувалось та убезпечило себе від їхніх вибриків, підстрахувавши себе привозними пиловидним торфом та скрапленим газом.
Віталій Назаренко
