Кілька десятиліть поспіль у селі Сеньківка Городнянського району на Чернігівщині, на сходженні земель трьох народів: українського, білоруського і російського, зустрічалися їхні представники цих держав, і, як тоді вважалося, братніх.
Але з огляду на події, ця «дружба» ніколи не була відвертою і справжньою. Адже сьогодні за допомогою російської військової навали і, зокрема, озброєння, на Сході нашої країни вбивають українців та інших громадян нашої Батьківщини.
29 квітня відбулася чергова 24 сесія шостого скликання Чернігівської обласної ради. Серед інших питань, які розглядалися депутатами на сесії, вирізнялися лише три: «Про підтримку Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором»; звіт голови обласної ради про роботу за минулий рік та за чотири місяці поточного року; обрання першого заступника голови обласної ради.
Щодо першого питання, то жоден із депутатів не був «проти» констатації факту − Росія по відношенню України є агресором.
Цікаво, що якраз перед голосуванням стосовно питання «російської агресії», запрошений на сесію голова Чернігівської обласної держадміністрації Валерій Куліч, вийшов із сесійної зали, а після отриманих результатів – повернувся. Чи то цим виходом очільник адміністрації хотів показати депутатам, що виконавча-розпорядча влада в області взагалі проти визначення й підтвердження нападницьких дій з боку Росії чи застрахував себе на випадок, коли у майбутньому при виникненні ймовірної російської агресії і на терени Чернігівщини, можна буде сказати декому про свою непричетність до визнання агресивних дій Російської Федерації.
