Володимир Григорович Строгий із села Новоселівка Киселівської територіальної громади, працює водієм у Чернігівському учбово-виробничому підприємстві Українського товариства глухих (УТОГ). Торік, під час російської ворожої навали, його великий будинок внаслідок влучення снаряда, згорів вщент.
‒ У будинку завжди панував сімейний затишок, була чистота... Затим народилися діти, онуки, то думали з бабою на пенсії пожити нормально, без зайвих турбот, ‒ роздумує Володимир Строгий.
Будувалися з дружиною все своє життя: спочатку у кілька етапів пів дому спорудили, а вже пізніше ‒ решту.
‒ 17 березня я спав в одній кімнаті, а снаряд перший влетів у кімнату доньки. Добре, що її там не було ‒ вона мешкала зі своєю родиною в сусідній Улянівці, ‒ пригадує чоловік. ‒ Дивлюся, аж у стелі – дірка. Все раптом спалахнуло. Я вискочив у двір, у чому був і хотів повідкривати двері у клуні, аби скотину випустити, але двері так заклинило, що ніяк не піддавалися… Швидко все розгорілося ‒ полум’ям так зайнялося, що я вже нічого не міг вдіяти: і свині, і кролі, і качки, і кури ‒ так і залишилися зачиненими у палючому сараї… Зерно, сіно, солома, корми ‒ все вогнем знищено. У погребі ‒ картопля, капуста, буряки, морква, консервація, то теж все розтрощилося…
Постраждалий господар ‒ мисливець, тож у нього були чотири уловчі собаки ‒ всі вони кудись збігли, одна залишилася.
Нині родина у складі восьми осіб (сам господар, його дружина, син, зять, донька і чотири онуки) туляться в тимчасовій хатинці («времянці»).
Недавно волонтери з Добровольчого будівельного батальйону «Добробат» привезли родині Володимира Строгого будівельні матеріали для даху, на черзі ‒ матеріал для стін.
