Валерій Присідько добровільно вступив до батальйону спецпризначення, і з далекого від фронту Тернополя поїхав до Сватового та інших гарячих точок Донбасу. Там 2 лютого нацгвардієць одержав смертельне поранення.
Уродженець села Ярославка Бобровицької територіальної громади Чернігівської області Валерій Присідько після закінчення місцевої школи відслужив строкову службу в армії, після якої влаштувався на роботу в Києві на заводі теплокераміки. Одружився, дружина народила йому п’ятеро діток. На постійне місце проживання оселилися у Ворзелі Бучанського району, що під Києвом. Односельці розповіли, що Валерій часто навідувався в рідне село до батьків, а останні роки – до самотньої мами Ніни Павлівни. Із старшим братом Віталієм, що теж у Києві, допомагали їй і на городі, і в дворі.
Коли почалася широкомасштабна війна з росією, Валерій Присідько пішов на службу до Національної гвардії, службу проходив у Тернополі. На початку жовтня він добровільно вступив до батальйону спецпризначення, і з далекого від фронту Тернополя поїхав до Сватового та інших гарячих точок Донбасу. Там 2 лютого 50-річний нацгвардієць другої роти спецпризначення Валерій Присідько одержав смертельне поранення під населеним пунктом Кузьміне Донецької області.
Провести в останню дорогу мужнього бійця приїхав командир роти спецпризначення, дякував рідним й землякам за відважного героя. Від жителів села добре слово про загиблого земляка сказала староста села Галина Юхно. Офіцер Національної гвардії України від імені Верховного Головнокомандувача ЗСУ, Президента України Володимира Зеленського та командування Нацгвардії вручив матері загиблого героя Ніні Павлівні Прапор України.
Всю похоронну процесію організовували й військові почесті віддавали побратими з Національної гвардії. Відспівували убієнного героя в храмі його рідного села Ярославка. Поховали на центральному кладовищі біля могили батька Володимира Опанасовича Присідька.
Прощалися з Валерієм Володимировичем мама Ніна Павлівна, дружина Світлана Сергіївна, п’ятеро діток (троє неповнолітні), брат Віталій з двома синами, один з них – Артем – воює на передовій, на похорон дядька йому надали кількаденну відпустку. Багато земляків вийшли на дорогу зустрічати труну з героєм, потім взяли участь у відспівуванні загиблого в храмі та на кладовищі.
Григорій Загребля
