Бабі Галі — за 70, а значить, восьмий десяток. Бабі Галі сидіти б удома, гуляти з онуками, в’язати їм шкарпетки, дивитися телевізор.
Не кажучи вже про закордонні мандри, що не про нас, — то американки, німкені чи француженки у свої далеко за 70 чи й 80 мотаються туристами по світу, дивитися Велику Китайську стіну чи гору Фудзіяма. Бабі не до цього. У неї інші стіни й гори — стіна злиднів і гора клопотів. Треба горбитися на городі, поратися на домашній фермі у хліві, а потім ось так везти тачкою хоч щось спродати на міському базарі.
Бабами Галями переповнені приміські електрички і міські тролейбуси, зрідка — автобуси, бо там уже треба платити 3,50, а де взяти зайві гривні при бабиних пенсіях.
Тачка має свою назву — «кравчучка». Це від прізвища нашого першого президента Кравчука, коли і з’явився цей незамінний «гужовий транспорт». Може, за це визначення хтось образиться, адже «гужовий» тягнуть коні, але що ображатися?
Колись в один зі своїх перших приїздів до Польщі я пробував пояснити своїм польським друзям, що ж таке «кравчучка». Ну, кажу, це така сумка на колесах. Запитують: а нащо на колесах? Кажу: бо це велика сумка. А нащо така велика сумка? Бо в малу не натопчеш багато для продажу на базарі чи купівлі в магазині. А для чого тягти щось продавати на базарі? Для чого натоптувати по стільки товару в магазині? Ох, кажу, темні ви люди, вже забули свою бідність, як за соціалістичної Польщі ми возили вам сюди на продаж кип’ятильники і електропраски. Забули. Як дурний сон. Погане забувається швидше.
Натомість ми йшли все далі. На зміну «кравчучці» прийшов «кучмовоз», також від прізвища президента, другого. «Кучмовоз» — це вже щось масивніше, адже й президентство в нашого другого глави держави було не два з половиною роки, як у першого, а цілих десять. Таки ж внесли наші глави держави щось у її розвиток — хоча б два нові слова в українську мову.
Правда, далі щось забуксувало зі словотворенням довкола тачки. Нові терміни при наступних президентах чомусь не з’явилися — ні «ющучка», ні «янучучка». Мабуть, двох перших достатньо. При п’ятому президенті теж. Хоча, може, схильні до гумору українці ще щось придумають.
…А поки що баба Галя тягне свою тачку. Їй думати й придумувати ніколи.
Петро АНТОНЕНКО,
редактор газети «Світ-інфо» (Чернігів)
