Відколи розпочалася ця повномасштабна війна й триклята росія зі своїми крилатими ракетами, півтонними бомбами, «Градами», «Смерчами», навіженими літаками, смердючими танками та звірячою ордою ненависних бандитів-катів вдерлася на квітучі землі незалежної України, щоб знищити нашу державу, я почав практично щодня спілкуватися з друзями з усього світу, розповідаючи їм щиру правду про божевільного кацапського «царя», садизм його підлих опричників та героїчну і самовіддану оборону рідного Чернігова й Української держави від російсько-фашистських загарбників.
Можливості для такого відвертого спілкування є, адже Міжнародна літературно-мистецька Академія об’єднує відомих письменників, вчених, перекладачів, журналістів, митців, державних та громадських діячів із 70 країн. Разом ми втілили немало важливих, цікавих і резонансних проектів, та й зараз видаємо книги та антології, створюємо вірші, прозу і пісні, теле- , радіо- , газетні матеріали про війну, викладаючи їх на популярних порталах в Інтернеті, та розсилаємо електронні книжки десятитисячними накладами по всьому світу. Тобто робимо все, що можемо, для нашої Перемоги над віроломними окупантами.
І, знаєте, ось така народна дипломатія діє! Бо завдяки цьому вдалося розповісти правду про цю війну мільйонам людей і, звісно, налаштувати їх проти такого цинічного, брехливого, жорстокого, сатанинського рашизму-тероризму. Причому я ж спілкуюся не тільки з добрими друзями зі США, Англії, Німеччини, Франції, Іспанії, Австралії, Канади, Польщі, Чехії та багатьох інших країн-союзників, але й прагну донести об’єктивні новини й коментарі приятелям із Південної і Центральної Америки, Азії та Африки, держав колишнього СРСР.
Наприклад, спілкуюся з індусами, казахами, киргизами, таджиками, навіть із росіянами та білорусами, які хочуть, щоб Україна перемогла ту гідру, яка претендує на роль світового сатрапа й інквізитора.
А нещодавно прочитав у своєму месенджері вітання від товариша з Криму, котрий і зараз мешкає там… Ні, він не міг полишити рідну землю – навіть коли її віроломно та підступно захопила безсоромна кацапня. Адже Сейран, назвемо його так, – син свого кримськотатарського народу. «Куди нам втікати? Ми маємо, попри все, залишатися і виживати в окупованому Криму», – пояснив він мені тоді, в 2014-му.
Відтоді минуло майже дев’ять років українсько-російської війни. Я не раз згадував про свого цікавого приятеля, бачив, що він інколи реагує на мої матеріали в соціальних мережах… А тут – таке його радісне вітання з приводу визволення Херсона!!! Звичайно, я одразу ж скористався такою нагодою бодай трохи поспілкуватися з чудовою людиною. Взагалі, Сейран – дуже талановитий поет і перекладач, раніше він доволі часто їздив у гості до своїх друзів у Туреччині й мандрував світом. Та й чарівною Україною любив подорожувати – не раз бував у Києві, Львові, Чернігові, Ужгороді, Одесі та інших мальовничих наших містах, якими захоплювався від усієї душі.
Втім, все-таки минуло дев’ять років, і увесь цей час щодня брехливі російські пропагандисти на кшталт недорікуватого пєскова «промивали» йому мізки, усілякого намагаючись схилити гордого чолов’ягу на свій бік, обіцяючи «золоті гори», аби тільки «поступився принципами» та сховав надто розумну, вільнолюбну голову в пісок, немов страус.
– Привіт, Сейране! Як поживаєш, мій друже? Про себе мені, думаю, особливої потреби розповідати немає сенсу; адже ти періодично буваєш на моїй сторінці в Фейсбуку, тож, мабуть, усе знаєш, – про те, як орки оточили Чернігів, про шалені обстріли міста, які ми пережили й прогнали окаянних загарбників зі своєї землі.
– Авжеж, знаю, дорогий Сергію, я ж постійно читаю твої матеріали і статті твоїх обдарованих колег – про бійців ЗСУ, волонтерів, медиків, життя громад під час окупації на Придесенні. Знаю, що ви й книжку про війну вже видали. Дуже потрібну справу робите! Це – буквально промінь яскравого, благодатного світла серед пітьми!
– Дякую, приємно це чути. Але розкажи, як тепер кримські татари виживають в окупованому Криму?
– У тому й справа, що виживаємо… З 2014 року, як тільки вони тут усе підло захопили, одразу ж заборонили проведення будь-яких мітингів та зібрань із критикою влади. Тому наш кримськотатарський меджліс – поза законом. Нас постійно переслідують, пригнічують, використовують будь-які можливості, щоб видворити багатостраждальний кримськотатарський народ із рідної землі! Але ми, попри все, тримаємося, не схиляємо голови перед загарбниками. Свято зберігаємо свої рідну мову, історію, культуру і народні традиції.
– Це – чудово!
– От власті пропонують гроші, аби викупити наші будинки та землі, щоби ми назавжди щезли звідси й вони зітхнули з полегшенням, – однак у них досі нічого не виходить. Або взагалі вдаються до підлого віроломства: людина спокійно їде до Туреччини та провідує родичів, хоче повернутися назад, а її не впускають – мовляв, ти шпигун, неблагонадійний, зрадник… Звісно, все це – незаконно, але які у росіян закони? Вони їх щоразу зовсім по-різному витлумачують, залежно від своєї вигоди. Одне слово – орда!
Скажу відверто, що москалі нас, кримських татар, просто ненавидять – за те, що повернулися до Криму після сталінських масових репресій та виселення, коли було злочинно депортовано цілий народ; за те, що наразі не цураємося свої мови і хочемо жити на рідній землі (а ми тут оселилися з давніх часів, набагато раніше за росіян); що виступаємо проти шовінізму, тиранії, окупації чужих територій, геноциду, рашизму і фашизму (а рашка вже перетворилася на тоталітарну та фашистську державу, небезпечну для всього людства). Кацапи не забули, як ми в 2014-му організували мітинг на підтримку України, коли в Сімферополі вийшли буквально тисячі людей та відверто, дружно заявили, що Крим – це Україна!
Тоді, до речі, ми передали українській владі такий собі план, як саме росія захоплюватиме наш Крим. Власне, все це точнісінько так і відбулося. На жаль, тодішні українські можновладці страшенно, панічно налякалися, взагалі заборонили нашим військовим вести будь-які бойові дії. Хоча Крим цілком реально було захистити від агресора. Але сталася жахлива зрада і півострів окупували…
Відтоді нас цькують, залякують, катують та вбивають… Проте ми не опускаємо руки, всі ці роки вірили й віримо, що Крим буде визволено від російських загарбників, і ми житимемо в демократичній та справедливій державі. Так неодмінно буде, а тепер нам уже недовго залишилося чекати!
– Отже, ви, кримські татари, прагнете визволення Криму нашими Збройними Силами України?
– Безперечно, а як же інакше? Тільки так! Адже іншого виходу немає – бо якщо залишити все так, як є, рашка через кілька років розпочне нову війну, для нас – це цілком очевидні речі. Ні, «заморожувати» більше нічого не можна! Треба визволяти і Крим, і Донбас, й, запевняю, на цьому війна одразу ж закінчиться. Дякувати Богу, Західні держави почали прозрівати і допомагати Україні зброєю. Це – дуже добре! Ми – взагалі, в захваті від ЗСУ, від героїзму українських бійців, які в таких складних умовах роблять буквально неможливе.
– Скільки зараз кримських татарів мешкає в Криму?
– Понад триста тисяч. Також є велика наша діаспора в Туреччині. І багато цих людей мріють повернутися на свою Батьківщину, в український Крим!
– Але, знаю, тепер окупаційні власті вручають кримським татарам повістки, примушують, вимагають, щоб вони вирушали на війну в Україну.
– Та ні, ми не хочемо воювати проти України. Ми ж не божевільні… Адже українці – це наші друзі. Нам чудово жилося при Україні в Криму! А тепер нас тероризують, прагнуть стерти наш народ з лиця землі. Взагалі, що росіяни зробили доброго для Криму? Нічогісінько. Ціни тепер на все – захмарні! Колись кримські курорти процвітали, адже тисячі й мільйони людей щороку їздили сюди відпочивати. А тепер уже майже ніхто не їде…
Кацапів, держслужбовців, силоміць сюди заганяють, а вони вперто не хочуть, аж пищать! Бо навіщо їм отой Крим, коли є Сочі, інші курортні місця, де набагато спокійніше, безпечніше, престижніше. Росіяни реально перетворюються на ізгоїв, яким ніде не будуть раді! Натомість Україну в перспективі наразі приймуть і в ЄС, і в НАТО, та й кошти на післявоєнну відбудову дадуть. Тому, звісно, ми хочемо жити в Україні. Чесно кажучи, а триклятих росіян після всього, що сталося, що вони з нами зробили, ми просто ненавидимо! Тому мріємо, чекаємо, зустрічатимемо визволителів – Збройні Сили України – хлібом-сіллю.
Світ уже знає Мустафу Джемілєва, легендарного, незламного борця за свободу кримськотатарського народу. Наш відомий актор та режисер Ахтем Сеітаблаєв зі зброєю в руках мужньо захищає рідну Україну. Наша співачка Джамала, котра представляє Україну, тріумфально перемогла на Євробаченні. І таких прикладів – багато. Кримські татари душею і серцем – з українським народом. Крим – це Україна!
– А все-таки коли, по-твоєму, закінчиться ця війна?
– Ну, я ж не ясновидець… Втім, якщо трохи реально поміркувати, то, цілком логічно, що бойові дії мають завершитися влітку або хоча б восени. Адже росія вже досить вимотана, і чим далі, тим їй буде важче воювати. А остаточно ця війна закінчиться, коли не стане російського «царя». Бо він – це символ всього того, що зараз коїться. Як тільки його не стане, почнуться реальні переговори і настане жаданий мир. Хоча ніяких «старших братів» уже ніколи не буде – ні українці, ні кримські татари не пробачать росіянам скоєних злочинів.
Сергій Дзюба
