Разом з невиліковно хворим хлопчиком Оскаром його останні 12 днів прожили глядачі Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Тараса Шевченка. За півтори години вистави вони відчули нестерпний біль приреченості та безсилля і, водночас, неймовірну красу любові і співчуття, які спонукали до винахідливості і стрімких прекрасних змін усіх учасників історії. Завдяки чому хлопчик Оскар встиг пройти весь шлях земної долі, ніби прожив за 12 днів усі 120 років!
Театральний арт-проект «Оскар і Рожева Пані» привезли до Чернігова 30 жовтня режисер-постановник, народний артист України Ростислав Держипільський та виконавиця головної ролі заслужена артистка України Ірма Вітовська.
П’єса французького драматурга Еріка-Емманюеля Шмітта про Оскара і Рожеву Пані змінила світогляд багатьох. Від 2002 року, коли світ відкрив її для себе, шириться коло людей, які починають розуміти ціну кожного дня власного життя і життя іншої людини. А надто, коли залишилось небагато цих днів, сповнених болю. А коли це ще й дитина, яка нічого не встигла пізнати з життя…
Перед виставою, у прес-центрі «Чиста політика» Ірма Вітовська розповіла журналістам про власний досвід усвідомлення проблем невиліковно хворих та про засади паліативної допомоги, яка сповідує принцип гідного життя на усіх його етапах. Ця тема зачепила акторку ще у 2011 році, коли вона долучилася до «Всеукраїнської інформаційної компанії доступу до знеболення StopБіль». Згодом була вже співпраця з благодійними фондами «Відродження», «Мати Тереза», «Краб», «Соборність», міжнародним фондом Вадима Нестерчука та народним депутатом України Сергієм Березенком, який, власне, і запросив акторів з п`єсою до Чернігова.
Як розповіла пані Ірма, благодійному арт-проекту «Оскар і Рожева Пані» вже рік. За цей час зібрано понад 800 тисяч гривень, спрямованих на розвиток вітчизняної хоспісно-паліативної допомоги. Але для того, щоб паліативна допомога у нашій країні набула більш цивілізованих ознак, на переконання іншого учасника прес-конференції начальника управління охорони здоров’я Чернігівської міської ради Владислава Кухара, треба зробити ще багато. Керівник зауважив, що відсутність належної законодавчої бази надзвичайно ускладнює роботу з налагодження системи паліативної допомоги в Україні. Досі немає нормативного визначення такого поняття як дитина-паліативний пацієнт, досі неузаконені дитячі дози лікарських препаратів, дуже складний механізм доступу до лікарських засобів тощо. Попри це, у Чернігові вже працюють спеціальні бригади, що складаються з лікарів і соціальних працівників та психологів, які виїздять за викликом до паліативних хворих і надають не лише медичну, а й психологічну допомогу хворим і їхнім рідним. За словами Владислава Кухаря, людиною, яка взяла на себе нелегку ношу з розвитку паліативної медицини у Чернігові і яка сьогодні робить значний внесок у вирішення цієї проблеми на законодавчому рівні, є народний депутат України, член профільного комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я Сергій Березенко. Саме він ініціював створення робочої групи при Чернігівській ОДА з розробки Стратегії розвитку паліативної допомоги дітям, а також роботу над відкриттям спеціального відділення паліативної допомоги для дітей у Чернігові. З ініціативи депутата в обласному центрі у недавньому часі пройшла низка «круглих столів» з напрацювання Дорожньої карти з вирішення проблем паліативної медицини на Чернігівщині.
У прес-конференції також взяли участь Євген Віцвіцький, психолог Чернігівського центру медико-санітарної реабілітації дітей-інвалідів «Відродження», Олександр Фіалковський, психолог-консультант Чернігівського онкодиспансеру, Тетяна Острянко, старший викладач кафедри соціальної роботи ЧНТУ, керівник проекту «Я живий – почуй мене».
А спектакль «Оскар і Рожева Пані» продовжує тур Україною. Перед виставою у Чернігові її переглянули у Житомирі та Хмельницькому, а далі актори поїдуть до Києва, Полтави, Запоріжжя, Дніпра. До речі, грають у спектаклі дійсно діти, і як зауважила Ірма Вітовська, це було принципове рішення українського арт-проекту. Саме такий шокуючий, пронизливий ефект справляють справжні ровесники дитячих реанімацій і паліативних відділень, а не стилізовані дорослі актори. Діти жертвують навіть своїм волоссям задля ролі, переносять труднощі гастрольного життя, тривалі репетиції. Ірма захоплена відданістю маленьких колег, їхньою працездатністю і недитячою мудрістю. Вона розповіла, що перед роботою над виставою вони відвідали хворих дітей у лікарнях, тож знають, про чиї долі розповідають своїм глядачам.
Після вистави маленькі актори сказали, що оберуть саме акторську професію. Але ким би не стали ці діти, вони знатимуть ціну кожному дню життя і ніколи не зможуть бути байдужими до болю іншої людини.
Федір МОГИЛЬНИЙ
Довідково:
За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, паліативна допомога спрямована на покращення життя пацієнтів, хвороба яких пов’язана із загрозою життю. Це не лише медичний, а й соціальний напрямок зусиль держави та суспільства, головною метою яких є підтримка якості життя людини на її фінальному етапі, полегшення фізичних та моральних страждань пацієнта і його близьких, збереження людської гідності.
Відповідно до сучасної практики застосування, паліативна та хоспісна допомога включає в себе: професійну медичну складову, яку здійснюють медичні працівники зі спеціальною професійною освітньою підготовкою (суто паліативна та хоспісна медицина); соціальну складову, що реалізується соціальними працівниками; професійну психологічну допомогу, яка стосується також членів сім'ї, у тому числі в найближчий період після смерті хворого; духовну складову — медичне капеланство.
Паліативна медицина — складова паліативної допомоги. Це сучасний напрямок медичної допомоги та соціальної опіки, що застосовується відносно пацієнтів з важкими невиліковними хворобами (в активній фазі розвитку) та обмеженою тривалістю/прогнозом життя.
Госпіс (англ. Hospice) – медичний заклад, де перебувають важкохворі з прогнозованим летальним наслідком.
