У Мезинський національний природний парк прийшла весна. Першою бурулькою під стріхою, першими проталинами, першою весняною піснею великої синиці…
Сніг тане і залишається лише в найгустіших лісах або в найглибших ярах. Крига на водоймах стає крихкою і на річках починається льодохід. Після звільнення водойм від крижаного панциру в наші краї повертаються водоплавні птахи.
У цьому році ми знову можемо милуватися зимовим паводком і високим рівнем води в Десні. І на ці неокраї водні простори повертаються качки, гуси, лебеді, баклани… Одні види облаштують гнізда і виведуть потомство, а для інших – це лише транзитна стоянка на великому міграційному шляху.
Долини річок сотні тисяч років були шляхами міграції тварин та рослин. Були вони довгий час і транспортними шляхами для людей. Десна і тут не є винятком. Її долина є відгалуженням Дніпровського меридіанного міграційного шляху, який особливо активно використовують саме водоплавні птахи.
Щороку ми можемо спостерігати могутній прояв життя, коли тисячі птахів починають переліт до місць гніздування на півночі Європи. Табуни гусей, ключі журавлів, зграї качок, групи бакланів починають прибувати в наші краї. На залитих деснянських луках вони можуть відпочити та підкріпитись у своїй нелегкій мандрівці.
Помилуватися перельотом можна в Мезинському НПП. Високі деснянські кручі правого берегу Десни є природними спостережними пунктами. І для цього багато не потрібно: гарний бінокль та трохи терпіння…
Назар Назаров, науковий співробітник Мезинського національного природного парку
Світлини Марини Усок, провідної фахівчині з екологічної освіти Мезинського НПП
