В одній із громад Чернігівщини було висловлено сумнів щодо приналежності назви вулиці «Декабристів» до російської імперської символіки відповідно Закону України «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
Фаховий висновок Експертної комісії Українського інституту національної пам’яті з питань визначення належності об’єктів до символіки російської імперської політики, як і роз’яснення представників Інституту, його розвіяли.
Поява в Україні географічних об’єктів, названих на честь декабристів, жодним чином не пов’язана з розвитком питомо української топонімії. Як і встановлення присвячених декабристам пам’ятників та пам’ятних знаків, вона була втіленням російської імперської політики зразка комуністичного тоталітарного режиму.
Термін «декабристи», який упроваджували в часи СРСР у назви географічних об’єктів, походить від назви місяця (рос. декабрь), коли відбулося організоване групою опозиційно налаштованих дворян повстання (26 (14 за ст. ст.) грудня 1825 року в Санкт-Петербурзі) з метою зміни державного ладу в Російській імперії.
У радянській історіографії та ідеології декабристів характеризували за ленінською схемою як «ідейних попередників» більшовиків: декабристи започаткували революційний рух, естафету підхопив Олександр Герцен, продовжили петрашевці, народники, народовольці, а втілили в життя внаслідок Жовтневого перевороту 1917 року більшовики.
Пильна увага до декабристського руху в радянській історіографії, а також глорифікація (прославлення) його учасників у символічному просторі пояснювалися насамперед тим, що політична платформа декабристів (як і більшовиків та їхніх ідейних спадкоємців радянських комуністів) базувалася на імперських підходах.
Попри існування філій російського декабристського руху в Україні, його програми не передбачали політичної, культурної та державної окремішності для українського народу.
Так, розроблений керівником Південного товариства в Тульчині Павлом Пестелем проєкт конституції – «Руська правда» – був наповнений імперським духом і не визнавав за народами, які населяли Російську імперію, права на окреме політичне існування (виняток – поляки та євреї). Українців Пестель уважав складником «корінного російського народу».
Панславістська програма Товариства з’єднаних слов’ян (заснованого 1823 року у місті Новограді-Волинському, якому тільки в 2022 році повернули історичну назву Звягель), хоч і передбачала утворення федеративного союзу слов’янських республік із демократичним ладом, українців також відносила (разом із білорусами) до росіян. Відповідно до ліберальнішої програми Північного товариства в Санкт-Петербурзі, викладеної в «Конституції» Микити Муравйова, Росія перетворювалася на федеративну державу в складі 15 штатів, було передбачено поділ України на 2 федеральні штати – Чорноморський зі столицею в Києві та Український зі столицею в Харкові.
Таким чином, об’єкти (географічні об’єкти, назви юридичних осіб, пам’ятники та пам’ятні знаки), присвячені декабристам, пов’язані з реалізацією та пропагандою російської імперської політики, й, відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 Закону «Про засудження та заборону пропаганди імперської політики в Україні й деколонізацію топонімії», належать до російської імперської символіки.
Сергій Бутко,
представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області
