Неподалік Чернігова підприємець почав споруджувати завод. У цей тяжкий для країни, і зокрема нашого регіону час – це теж неабиякий крок, пов’язаний з певними ризиками. Наявні кошти, звичайно, бізнесмен міг би вивести кудись за кордон, а він має намір вкласти їх тут, в український бізнес. Бо переконаний: і в такі нелегкі часи виробництво має працювати, а громади – розвиватися, а не занепадати. Відтак і люди повинні мати гідне життя, а не просто існувати.
Коли керівництво майбутнього заводу «Інспецпром» цього року почало реалізовувати свої плани з його будівництва в селі Шестовиця Киїнської територіальної громади Чернігівського району, в громаді пішли чутки, що нібито в селі будуватиметься жахливе хімічне підприємство. Деякі активісти свідомо почали розповсюджувати неправдиву інформацію. Пристрасті не вщухали до цього часу.
Керівництво заводу довго не могло зрозуміти причини такої реакції людей, адже реальність зовсім інша – підприємство не несе ніякої загрози селу та його жителям, більш того, декілька громад навпаки пропонували будувати завод на своїй території, бо розуміли – для місцевого бюджету це неабиякі надходження.
Втім, проаналізувавши занепокоєння селян, керівництво заводу не обурилося, а навпаки – дуже серйозно поставилося до такої критики та зауважень і почало працювати над усуненням усіх спірних моментів. Зокрема, днями людей запросили на своєрідну «екскурсію» на об’єкт, аби в нормальній обстановці у щирій розмові поставити всі крапки над «і».
— Ми хочемо, щоб люди розуміли, що будуючи завод, ми не просто розвиваємо свій бізнес, ми працюємо на благо нашої країни і безпосередньо на благо конкретного села. Тут не буде жодних шкідливих виробництв чи бодай чогось, що могло б загрожувати природі чи людям. Водночас ми створимо робочі місця і наповнимо місцевий бюджет податками – це дуже важливо для розвитку села, – зазначив керівник заводу Сергій Масленніков.
Звісно, під час жовтневої зустрічі мешканців Шестовиці цікавило не тільки спорудження нового об’єкта, а й інші питання, що безпосередньо відносяться до проблематики в цілому і які стосуються життєдіяльності місцевої громади.
Людей цікавить екологія
Серед інших питань (фінансових, кадрових тощо) людей цікавила екологічна проблема.
Неподалік села розташований скотомогильник із захоронення тварин, у яких у свій час виявили різні хвороби, насамперед – сибірську виразку, а неподалік території, яка відтепер вже є частиною забудови, виявили шість так званих біотермічних ям, куди люди звозили рештки худоби.
– Ми провели усі необхідні роботи, аби територія була безпечною як для місцевих жителів, так і для самих працівників підприємства, – зазначив директор заводу «Інспецпром» Сергій Масленніков. – Зазначені ділянки вже оброблені відповідно до санітарних норм у присутності фахівців продсанепідемслужби та керівництва громади. Ця територія продезінфікована та залита бетоном. Жодні будівельні роботи там не проводитимуться.
Загалом питання екології, як підкреслив керівник заводу, постійно перебуватимуть серед пріоритетних завдань. Жодного шкідливого впливу з заводу чи на самому заводі не здійснюватиметься, адже діяльність підприємства відповідатиме сучасним європейським стандартам.
– «Інспецпром» співпрацює з провідними брендами світової машинобудівної промисловості. А тому під час будівництва заводу застосовуються європейські стандарти якості та безпеки, – розповів директор.
Від обіцянок до відповідального бізнесу
Який зиск отримає село від заводу? Таке запитання прозвучало від одного з мешканців села.
Під час зустрічі Сергій Масленніков наголосив, що створення і подальша діяльність підприємства «Інспецпром» неможлива без розвитку Шестовиці! Він повідомив, що завод ще не працює, а тільки будується, але вже Киїнській громаді, куди входить і Шестовиця, днями перераховано більше 700 тисяч гривень.
Щоправда, жителів Шестовиці така новина спочатку не дуже втішила, адже завод будується біля їхнього села, а кошти пішли до всієї громади. Втім, Масленніков зауважив, що Шестовиця має займати пріоритетне місце при розподілі коштів, і люди повинні бачити конкретні результати від отриманих податків. А тому самі жителі села мають брати активну участь в процесі розподілу коштів. Знати, що куди сплачується і що для села робиться. Представники заводу зі свого боку готові підтримувати такі ініціативи жителів Шестовиці, адже зацікавленні в розвитку цього села.
Оскільки підприємство «Інспецпром» орієнтоване на машинобудівну галузь, тут вироблятиметься різноманітне обладнання та устаткування, а також надаватимуться відповідні послуги у цій сфері.
Люди цікавилися кількістю робітників, які працюватимуть на заводі. Директор повідомив, що безпосередньо в цехах на виробництві принаймні попервах буде задіяно понад 40 фахівців за спеціальностями, а ще ж значна кількість різноробочих, особливо в період активного будівництва.
– Співробітники працюватимуть в нормальних умовах з повним пакетом соціального забезпечення, – акцентував увагу Сергій Масленніков.
У контексті подальшого розвитку села серед головних питань – стан доріг, освітлення вулиць, облаштування зон відпочинку тощо. А ще – ремонт будинку культури, водогону… Себто все те, чого потребує сільська громада. У цьому напрямку дирекція також працюватиме, про що пояснив директор заводу.
– Ми прагнемо зробити наш завод успішним і водночас бажаємо перетворити Шестовицю на успішне й процвітаюче село, – висвітлив свою позицію Сергій Масленніков. І повідомив, що готовий вже найближчим часом допомогти з бурінням свердловини. Цей процес підприємець бере на себе. Єдине – місцева влада повинна самостійно оформити документально всі дозволи.
Що кажуть люди?
Шестовиця минулого року дуже постраждала від російської навали. У тому, що село треба відроджувати, вдихнути в нього життя, ні в кого немає сумніву. А тому запитання, яке прозвучало під час зустрічі від одного мешканця Шестовиці, аж ніяк не дивує: «Чи не боїтеся будувати завод у прикордонній області? Адже це ризик?».
– Скажу так: я сьогодні перебуваю тут… Та й не настільки цей об’єкт є стратегічно важливим для військових, щоб якісь дії робити. Звичайно, певні ризики є, але якщо нічого не робити, то й не буде ніяких результатів і для економіки в цілому, і для звичайних людей, – переконливо відповів директор заводу.
Керівник дуже добре усвідомлює, яка відповідальність лягає на підприємство за те, щоб село, на території якого функціонуватиме підприємство, не занепадало, мало перспективу в своєму розвитку. Сергій Масленніков не розповідає про якісь нездійсненні захмарні обіцянки, а говорить тільки про реальні речі – те, чого можна очікувати від діяльності підприємства і що може отримати громада. Це, як здалося мені, чудово розуміють і місцеві жителі.
– Наше село – бідненьке, то хоча б, може, зараз справи підуть на краще і воно все ж таки процвітатиме, – таку думку висловила місцева мешканка Валентина Островська.
– Я вже пенсіонерка, але вважаю, що завод нехай будується, бо як же ж інакше село розвиватиметься? Робочі місця людям будуть – хіба це погано? – виявила своє бачення Людмила Мироненко.
– Якби я була молодша років так на сорок, то я би, звичайно, погодилася на те, щоб завод тут робив… А взагалі я й зараз не проти, бо молодь не виїжджатиме кудись там працювати, зарплата непогана буде – це також добре. Тож спочатку ми думали, що тут буде сміттєпереробний чи хімічний завод, то так – ми були усі проти, а якщо такий завод, то нехай, – зазначила Тетяна Гломозда.
– От візьміть хоча б дороги, по яких проїхати не можна і які роками не ремонтувалися. То хоч б зараз, може, все піде на лад. Адже завод інвестуватиме в бюджет громади певні кошти… Тож я за завод, а далі як буде – побачимо, – висловила свої міркування Валентина Кругол.
– Свого часу я працював на підприємстві, де були і токарні верстати, і фрезерні, і гідравлічне обладнання. Все це мені довелося обслуговувати. На жаль, це підприємство «розвалилося». Тож як я можу бути проти цього заводу? Це ж робочі місця, зарплата, поліпшення інфраструктури в селі – хіба це погано? Тут у деяких був сумнів, мовляв, на підприємстві виготовлятимуться вироби з пластику. Так я онде ходжу до знайомого, у якого на підприємстві виробляють із пластику ящики, кейси… І там немає абсолютно ніякого смороду – все чистенько. Якщо говорити про вторинну переробку, то те ж саме – там стоїть екструдер, на якому виріб дробиться на маленькі частинки, і жодних якихось шкідливих викидів немає. Я впевнений, що сучасне виробництво передбачає в будь-якому випадку систему очищення, фільтрацію тощо, – так охарактеризував своє бачення житель села Шестовиці Віктор Срібний.
Спілкуючись із жителями Шестовиці, я переконався: люди не проти будівництва та функціонування заводу (а деякі з них навіть хочуть, щоб він тут був), і в той же час мають надію, що з початком цього виробничого процесу і село їхнє почне відроджуватися. Разом з шестовичанами вірить у це і директор заводу Сергій Масленніков.
Сергій Кордик
