15-й акт Мерлезонського балету у Новозаводському районному суді м.Чернігова відбувся 13 вересня 2023 року.
Головний режисер, диригент, автор композиційного сценарію: столичний забудовник Михайло Голиця (позивач)
Виконавиця сценарію, рецензентка: київська адвокатеса Ірина Вісіцька (представниця відповідача)
Актори за сценарієм: Віталій Назаренко, Сергій Кордик, Петро Гайовий, Дмитро Пугач, Євген Валентей (відповідачі в суді).
Дійовий драматургічний сюжет продовжує розкривати Ірина Яременко (суддя).
Місце проведення дійства (судового засідання): м. Чернігів, Новозаводський районний суд.
Підтекст хореографічного образу
У Новозаводському суді Чернігова продемонстрували черговий майстер-клас розправи над незалежною журналістикою.
Звичайний цивільний позов столичного мультимільйонера і друга братів Суркісів, Новозаводський районний суд затягнув на півтора роки.
Диригент-позивач, столичний забудовник Михайло Голиця своїми діями продовжує псувати собі репутацію. Чергова його витівка ‒ звернення до суду.
Сюжетний мотив
На одному з веб-ресурсів Михайло Голиця вгледів, як про нього написали про те, що він, працюючи в «Київміськбуді» нібито вкрав гроші, які були виділені для реконструкції спортивного комплексу «Олімпійський». Це йому не сподобалося і він звернувся до суду щодо спростування інформації та компенсації моральної шкоди у 100 тисяч гривень.
Адвокатеса, яка спочатку взялася за справу по захисту репутації Михайла Голиці, дещо пізніше відмовилися від бездоказової й абсурдної справи. Позивач знайшов нового захисника. Нею стала київська адвокатеса Ірина Висіцька.
Спочатку був один відповідач (актор за сценарієм) ‒ журналіст Віталій Назаренко, а потім за бажанням (клопотанням) представниці Голиці Ірини Вісіцької, суддя долучила ще трьох акторів (відповідачів), що надає виставі яскравості в сюжетній лінії.
Спектакль триває півтора роки.
Продовження у вигляді 16-го акту ‒ 1 листопада.
Цікаво, що в Мерлезонському балеті всього 16 актів. То невже Новозаводський райсуд м. Чернігова витворить 17-й акт дійства, що створить цим самим прецедент у позові до журналістів. І це при тому, що жодних прямих і непрямих доказів у позивача щодо причетності саме цих чотирьох відповідачів до «справи по Голиці» не має.
