Чи доводилось Вам зустрічати жуків, які цілими колоніями ніби танцюють на поверхні водойми, виблискуючи та відтворюючи неповторні па? Це вертячки.
Таку назву жук отримав за своє вміння дуже швидко рухатися по поверхні водойми, описуючи при цьому різноманітні кола або овали. Тіло вертячки виблискує за рахунок спеціальної речовини, що відштовхує воду, коли жук пірнає.
Завдячуючи двом парам задніх кінцівок, що схожі на весла, вертячка є чудовим плавцем (за секунду може подолати відстань близько 1 метра).
А ще вона може добре літати, адже має міцні крила. Проте злетіти з поверхні води жук не в змозі. Для цього потрібно вибратися на сушу, або видряпатись на якусь рослину. І тут в нагоді стають довгі та тонкі передні кінцівки, озброєні гострими кігтиками. Передня пара кінцівок служить також і для вилову здобичі, адже жук є хижаком.
Незвичною особливістю вертячки є своєрідна будова очей, кожне око розділене на дві частини: верхню і нижню. Через це складається враження, що у жука чотири ока.
Річ у тім, що майже все своє життя вертячка проводить на межі водного та повітряного середовища. Тому верхня та нижня частина ока мають різну будову. Верхня пара пристосована для відстежування рухів над водою, а нижня чудово бачить під водою. Але у воді вертячка орієнтується не лише за допомогою зору. На вусиках у жука розташований спеціальний орган, який діє як локатор. За його допомогою вертячка вловлює коливання води, визначаючи при цьому її напрямок та наявність перешкод.
Найчастіше вертячок можна побачити в сонячну, безвітряну погоду, як на річках, так і в стоячих водоймах.
Світова фауна нараховує близько 700 видів, а на території Мезинського національного природного парку зареєстровано 4 види вертячок.
Марина Усок,
провідна фахівчиня з екологічної освіти Мезинського національного природного парку
Фото авторки
