Ніжинський волонтер Лариса Жукова, чоловік якої отримав важке поранення під Бахмутом, поділилася враженнями від місцевої реабілітації. За словами дружини воїна, наразі її чоловік проходить лікування у відділенні реабілітації колишньої Ніжинської районної лікарні. Умови там – просто жахливі. Окрім того, що відсутнє елементарне реабілітаційне обладнання, немає гарячої води, пандусів, душових і навіть зливного бачка біля розбитого унітазу. Варити їжу немає з чого і на чому – ні каструль, ні харчів!
Реабілітаційний центр розташований на території Ніжинської районної лікарні у приміщенні колишнього інфекційного відділення. Районну лікарню, як відомо, після двох років невизначеності, нещодавно передали у комунальну власність Ніжинської міської ради, на чому, власне, наполягали ніжинські чиновники. Обіцяли «золоті гори», а на ділі отримали жах!
«Доки ми з чоловіком їздили по лікарнях, читала звіти влади про мегакрутий центр реабілітації. І от, ми тут. З крутого тут – тільки колектив, який старається з усіх сил, – каже Лариса Жукова. – Але як можна зварити борщ, якщо немає ні каструлі, ні харчів? – обурюється волонтер. – Від побаченого я була три дні в шоці, не знала, чи зразу тікати звідси, чи що робити далі».
За словами дружини ніжинського захисника, у відділенні реабілітації відсутнє елементарне обладнання.
«Відсутні навіть пандуси! Візочком заїхати не можна, у розбитого і тріснутого унітазу немає зливного бачка, – ділиться враженнями волонтер. – Жодних поручнів ні біля унітазу, ні по коридору. Немає душових – від слова «взагалі», немає гарячої води, більшість ліжок радянської епохи з панцирною сіткою. Якою в таких умовах може бути реабілітація?» – дивується Лариса Жукова.
Жінка наголошує, що до колективу відділення у неї немає жодних питань, а ось до місцевої влади – так.
«Цікаво, влада знає, що за таке надання послуг пацієнтам можуть не тільки забрати пакет, а ще й змусять повернути всі гроші, не враховуючи штрафів?» – каже волонтерка.
Чоловік пані Лариси Дмитро Жуков отримав важке поранення в голову у лютому на Бахмутському напрямку. Працював ворожий снайпер, двоє побратимів Дмитра загинули від куль. Дмитро вижив, вийшов із коми й нині проходить реабілітацію. 12 травня Дмитра Жукова нагородили орденом «Золотий Хрест».
Нагадаємо, що в часи, коли міський голова Ніжина Олександр Кодола ще був у статусі народного депутата, він «вибив» із держбюджету на нікому не потрібний «Октаедр» у центрі міста субвенцію розміром 800 тисяч гривень. Навряд чи на той час реабілітаційний центр мав кращий вигляд, ніж зараз. Що говорити? Минулого тижня задля збільшення туристичної привабливості в Ніжині встановили сенсорний інформаційний стенд, який обійшовся бюджету (щоправда, державному) в майже 200 тисяч гривень (знову неконкурентна допорогова закупівля?). А ось на облаштування життєвого простору для поранених військових, які захистили Ніжин і захищають Україну, коштів немає – ні в держави, ні в міста. Обурені ніжинці пропонують посадити градоначальника на туалет без бачка замість дорогого шкіряного крісла, купленого на гроші платників податків.
Зрештою, після побаченого жахіття ніжинська волонтерка зателефонувала до профільної заступниці Кодоли Ірини Грозенко – і буквально ж того дня на вході до відділення з’явився пандус.
«Обіцяють навіть унітаз і бойлер. Побачимо...» – прокоментувала Лариса Жукова.
Віталій Назаренко, фото Лариси Жукової
