Поки в Чернігові урочисто відзначають 300-річчя Катерининської церкви, творіння братів Лизогубів, під загрозою інша пам’ятка цього давнього українського роду меценатів, уже пізніших його поколінь, — садиба Лизогубів у селищі Седневі біля Чернігова.
У ХІХ столітті це було місце справжнього паломництва багатьох видатних діячів української культури. Досить назвати лише Тараса Шевченка чи Леоніда Глібова.
Кобзар не раз бував у гостинному обійсті Лизогубів. А Глібов саме тут написав вірш «Журба», що став знаменитою піснею «Стоїть гора високая». Збереглася альтанка Глібова, з якої поет вдивлявся з тої самої «високої гори» на Снов і довколишні ліси й луки. Зберігся старовинний парк, де відпочивало стільки знаменитих гостей. А головне — зберігся сам будинок Лизогубів.
Тривалий час у ньому розташовувалася Седнівська школа. У 2012 році було завершено неподалік спорудження нової школи. Старовинний будинок звільнили, і цілком природно він мав стати центральним об’єктом історико-туристичного комплексу. Логічно було б передати старовинну садибу Національному заповіднику «Чернігів стародавній», щоб відкрити тут його філію. Але заповідник — національний, отже, у віданні столиці, Міністерства культури. Не так просто і швидко узгоджуються формальності з міністерством, тож обласна рада своїм рішенням рік тому передала садибу Чернігівському історичному музею. Тепер це сектор музею і чималі нові клопоти для нього. Адже не вирішено ще ряд формальностей, зокрема із землею, документацією. А головне — будинок Лизогубів просто руйнується, і на його збереження, порятунок, реставрацію в бідного бюджетного музею коштів, звичайно, нема.
Між тим, як це часто буває в наших селах із закритими школами, іншими соціальними об’єктами, як тільки вони порожніють, тут же руйнуються. І самі, і недобрими руками. Ось і в цьому будинку три роки пустки далися взнаки: тут уже нема ні опалення, ні електрики. Дах, підвал та й загалом будівля потребують невідкладного ремонту, реставрації. Те ж стосується і доволі занедбаного парку. На все це потрібні немалі кошти, проекти, узгодження. І не можна скидати всю цю велику роботу на один лише музей.
Петро Антоненко, смт Седнів – м.Чернігів
