У перший день російського вторгнення Чернігівщину залишили двоє керівників районів – Тарас Молочко з Новгород-Сіверського та Олександр Селівон з Чернігівського. Це означає, що вертикаль управління та комунікації у двох із п’яти районів області було зруйновано.
Тогочасний голова найбільшого за площею Новгород-Сіверського району відтоді, як накивав п’ятами, не з’явився і досі. У складний час, коли ворожі війська тисячами одиниць техніки та десятками тисяч особового складу рухалися через Новгород-Сіверщину, наступаючи на місто-герой Чернігів, військову районну адміністрацію погодився очолити рятувальник, керівник райвідділу ДСНС Андрій Анікієнко. Менше ніж за один рік перебування на посаді він та його команда налагодили плідну співпрацю з громадами, бізнесом, волонтерами і військом. Але найголовніше – разом із військовими побудували багаторівневий захист кордону та прикордоння, тому впевнені, що у разі повторного наступу у ворога просто не буде шансів.
Андрій Анікієнко: довга дорога додому, пропозиція Чауса, готівка в рюкзаках
Кажуть, складні часи породжують сильних людей, а коли сильні люди стають до керма, то навіть у зневірених з’являється надія. Керівник районного відділу ДСНС Андрій Анікієнко очолив Новгород-Сіверську районну військову адміністрацію у момент, коли район понад 20 днів був обезголовлений, а його дорогами пересувалась ворожа техніка. Тодішній голова РДА і депутат Новгород-Сіверської міської ради Тарас Молочко, що називається, накивав п’ятами, залишивши вертикаль влади без управління. У цей час Чернігів невпинно штурмували орди російських військ, а трасою з Грем’яча пересувались тисячі одиниць військової техніки. У цій ситуації залишати величезну територію без центральної влади було не те що небезпечно, але й злочинно. До цього часу навіть Андрій Анікієнко не знає, що керувало начальником Чернігівської ОВА В’ячеславом Чаусом, який запропонував йому очолити район та організувати заходи національного супротиву.
«24 лютого ми з дружиною були у відпустці, відпочивали в Єгипті, а діти були тут, – пригадує початок великої війни Андрій Михайлович. – Вже 27 лютого ми виїхали з Єгипту, звідки добирались до України дев’ять діб. Добирались, як кажуть, обхідними шляхами, бо небо вже було закрите. Шостого березня я вже був тут, на місці, а 15 березня мене призначили на посаду голови Новгород-Сіверської РВА. Хто мене рекомендував, я й досі не знаю, – продовжує він. – Пригадую, як мені зателефонував В’ячеслав Анатолійович і запропонував посаду. Часу дав подумати до ранку, а зранку він мені сам передзвонив і я дав згоду. Потім вже почались завдання і конкретна робота. Треба було наводити порядок».
У самому Новгороді-Сіверському завдяки зусиллям керівництва міста все було непогано організовано: на вулицях чергували добровольці, які патрулювали місто, охороняли громадський порядок та встановлювали перші блокпости.
«Величезна проблема, яка постала перед нами, – це відсутність у місті готівки, – розказує Андрій Анікієнко. – Термінали самообслуговування були заповнені коштами, але не працювали. Тоді ми спільно з міською радою за погодженням з ОВА привезли до них ключі, відкрили термінали та завантажили кошти в банкомат. У кожному банкоматі було близько одного мільйона гривень».
За словами голови РВА, цих грошей вистачило буквально на один день. А потрібно ж було думати й над тим, як видати людям пенсію… Гроші були в Чернігові.
«Наші добровольці на власному транспорті поїхали в Чернігів, там завантажили кошти у рюкзаки, а це – близько 30 мільйонів гривень, і доставили їх в Новгород-Сіверський. Їхали партизанськими стежками, перепливали на човнах – це ціла історія. Таким чином вони двічі доставляли кошти, – каже Андрій Анікієнко. – Готівка для нас була серйозним питанням, бо товари підприємці завозили, але без готівки вони не могли продавати, оскільки, знову ж таки, на оптових базах працювали тільки за «кеш». До того ж для багатьох пенсіонерів виплата пенсій була питанням виживання».
Володимир Шкарпітко: «Першим ділом я побіг до військкомату»
Перший заступник голови Новгород-Сіверської районної військової адміністрації Володимир Шкарпітко зустрів війну безпосередньо в місті. Пан Володимир вже мав за плечима управлінський досвід, будучи з середини квітня по середину вересня 2021 року заступником голова РДА Тараса Молочка, який, як відомо, втік у перший же день. З керівником у Володимира Шкарпітка були доволі напружені стосунки, тому він за власним бажанням подав у відставку. За п’ять місяців… – війна!
Ось як пригадує її початок пан Володимир: «Напередодні вторгнення я відвіз матір у Чернігів у лікарню і повернувся в Новгород-Сіверський, прокинувся – а трасою вже йдуть російські танки. Родина моя, дружина та діти, також були тут».
Того ж дня Володимир Шкарпітко побіг до військкомату, щоб отримати зброю.
«Воєнком спочатку був на лікарняному, а потім з’ясувалося, що він виїхав на Бахмач. Молоді хлопці не знали, чи можна нам видавати зброю, – розповідає Володимир Анатолійович. – Сказали, що чекають команди також відступати. Це було десь о пів на восьму ранку 24 лютого. Потім підірвали міст на Шостку».
За словами Володимира Шкарпітка, росіяни в саме місто не заходили, а впродовж наступних п’яти днів заходили через Грем’яч, звідки рухались трасою на Чернігів. Паралельно малими групами, обминаючи саме місто, намагались рухатись на Шостку, але, побачивши розлив і підірваний міст, повернули назад. Масовий рух колон техніки в цьому напрямку зупинився в десятих числах березня.
«Поранених вони сюдою ще вивозили, але рух колон у напрямку Чернігова зупинився, – пригадує пан Володимир. – Разом із тим росіяни намагалися діяти поліцейськими частинами. Десь у двадцятих числах березня близько 300 їхніх «заходило» на цивільних машинах в Семенівку. У Новгород-Сіверський вони так і не зайшли. Гадаю, це було пов’язано з тим, що у нас формувався рух спротиву, були відповідні сутички, вони точно про це знали. Прикордонні села вони кошмарили, шукали когось, грабували, але в саме місто не зайшли – або побоялись, або не ставили собі за мету, чи просто не вистачало сил».
Тарас Рева: рух спротиву, партизани і формування ешелонної оборони
Очоливши військову адміністрацію, Андрій Анікієнко та його команда почали займатись ще й рухом спротиву.
«Ми були впевнені, що росіяни будуть відступати, і треба було бути готовими до цього, – пояснює він. – Плюс почали налагоджувати життєдіяльність в межах району, взаємодію з територіальними громадами. Коли на початку квітня окупанти почали полишати Київщину та Чернігівщину, до нас зайшли наші військові і наше основне завдання було налагодження взаємодії всіх гілок влади та військових».
В питаннях безпеки та оброни Андрію Анікієнку допомагає його заступник Тарас Рева. Пан Тарас і його начальник – працівник ДСНС – і зараз облікуються там на посадах, а в органах влади – як у відрядженні. Законодавство про національний супротив це дозволяє.
«Ініціатива створення потужного добровольчого руху виникла ще під час окупації, – розповідає Тарас Рева. – Оскільки була достатня кількість добровольців, яка бажала захищати країну та громаду, то ми сприяли їх згуртуванню, вирішенню документальних і технічних питань, – продовжує заступник начальника РВА. – Військових на той час тут не було, тут були виключно цивільні люди. З них було сформовано добровольче формування, яке нині є складовою сил територіальної оброни і успішно виконує завдання військового керівництва».
«Наскільки потужними є тут проросійські настрої і як поводились люди під час окупації?», – запитую у Тараса Реви.
«Сказати, що тут проросійське населення, буде неправильно. Звісно, в родині не без виродка, і ми це бачили по авіаційних ударах, які хтось таки координував, однак це не масово, – відповідає він. – Населення у нас на 90 відсотків проукраїнське. Якщо якісь випадки і були, то місцеві потім самостійно проводили виховну роботу. Плюс тут активно працює наша Служба безпеки України. На Новгород-Сіверщині багато патріотів, багато хлопців воює, багато загиблих за Україну. Під час окупації були непоодинокі випадки псування людьми ворожої техніки, у нас діяли партизани, хлопці навіть знищували ворогів летально, – каже Тарас Рева. – Ми володіли всіма розвідувальними даними, знали про рух техніки. Люди готові були виходити зі зброєю, але прямі накази із Центру забороняли виступати такими силами. Головне завдання партизанів і добровольців – збір і передача розвідувальної інформації».
Отож Новгород-Сіверщина вкотре підтвердила свою славу партизанського краю. Недарма ж на початку війни «засвітився» таємний наказ міністра оборони РФ Шойгу – під корінь знищити ліси на окупованих територіях. Ліс, болота, розливи та річки – це те, що ускладнює просування ворога, а в нинішніх умовах робить його наступ з півночі неможливим.
«Наш край залишається неприступним не лише через природні умови, але й через те, що зараз вже вибудовано ешелонну оборону, а ліси в значну глибину нашої території заміновані нами», – каже Тарас Рева.
Основні завдання РВА – обороноздатність, громадська безпека та порядок
Питання обороноздатності, безпеки та підтримання порядку, за словами наших респондентів є першочерговими для військової адміністрації.
Оскільки Новгород-Сіверщина крайні пів року перебуває під вогневими обстрілами, то питанням переселення людей тут опрацювали ще влітку.
«Це не була примусова евакуація, і це навіть евакуацією не можна назвати, це – добровільне переселення людей, які бажають виїхати із зони активних обстрілів, – пояснює заступник начальника районної військової адміністрації Тараса Рева. – Треба сказати, що дуже багато людей відселилося з Кам’янської Слободи. В питаннях прикордонних населених пунктів ми активно взаємодіємо з громадами. Людей відселяємо або углиб району – хто в місто, хто по Подесенню – на умовно безпечну відстань понад 40 кілометрів, або до своїх родичів – хтось вихав углиб країни, дехто навіть за кордон».
За словами Тараса Реви, органи влади та військові всіляко сприяють виселенню не лише людей, але й їхніх підсобних господарств.
«Відселяємо людей разом із худобою. Тут є чітка взаємодія і між громадами, і між аграріями та військовими – допомагають всі», – каже він.
«Найсучаснішу ферму з Грем’яча «Аграрні інвестиції» передислокували самостійно – на щастя, в межах району і навіть в межах громади, – додає перший заступник начальника РВА Володимир Шкарпітко. – На жаль, росіяни зробили так, що мешкати в тій місцевості означає піддавати ризику власне життя».
В команді Андрія Анікієнка Володимир Шкарпітко курує питання економіки та народного господарства.
«Моїм першочерговим завданням на цій посаді стало вирішення гуманітарних питань, бо, як виявилось, за час окупації у людей не було навіть елементарних ліків, не кажучи вже про ліки для складних категорій хворих, – пояснює він. – Критичною для інфраструктури була і відсутність пального. Все це треба було десь знайти, доставити та розподілити. Тобто потрібно було налагодити прості питання народного господарства. В адміністрації не було логістичних можливостей, щоб забезпечити завезення пального, але все одно нам вдалося домовитись у співпраці з міською радою і затягнути сюди 30 тонн гуманітарного пального, яке було розподілене між критичною інфраструктурою», – пригадує Володимир Шкарпітко.
Вирішувати гуманітарні питання допомагають волонтери
За час, відколи команда рятувальників очолює район, вдалося налагодити серйозні зв’язки з міжнародними організаціями та вітчизняними волонтерами. Нині найбільший наголос в прикордонні роблять на енергетичній частці та забезпеченні критичної інфраструктури генераторами й опаленням.
У співпраці з волонтерами та Чернігівською ОВА керівництву РВА вдалося відновити пошкоджені об’єкти некапітального характеру. Це і віконні блоки у будинку культури, вікна в гімназії та медичному училищі.
А ось що говорить про соціальні ініціативи начальник Новгород-Сіверської РВА Андрій Анікієнко: «Вдалося запустити два відділення міграційної служби, поїхав потяг «Новгород-Сіверський – Семенівка», цього тижня поїдуть автобуси, які сполучать Новгород-Сіверський із Семенівкою та Понорницею. У співпраці з громадами ми прийняли програму фінансування національного спротиву. Громади заклали конкретні суми до бюджетів, і ця програма буде наповнена коштами. Це буде виключно для фінансування наших підрозділів територіальної оброни».
Важливо те, що всі керівники чотирьох громад, які об’єднує великий район, йдуть на співпрацю з РВА в усіх питаннях, а це – якраз те, що варто відзначити, адже завдання чиновника – не заважати, та координувати. Бачать і розуміють важливість співпраці й волонтери. Тут керівництво району особливо хоче відмітити клуб «ротарійців».
«Завдяки співпраці з ними всі, хто постраждав так чи інакше від обстрілів, забезпечені будівельними наборами. В район доставлено близько однієї тисячі шістсот будівельних наборів – брезенти, цвяхи, плити і так далі, – із вдячністю відгукується Андрій Анікієнко. Дуже потужно ми спрацювали по вікнах. Фактично всі пошкоджені об’єкти відновлені, окрім основних будівель двох шкіл. Дуже велика кількість обігрівачів надійшла, їх вже отримують люди. Враховуючи наші фінансові можливості, я вважаю, що ми спрацювали «на відмінно».
Жодної політики! Тільки робота на благо рідного краю!
Повноважень у нас багато, але районного бюджету як такого немає. Тому в районній адміністрації працюють своїми організаційними та інтелектуальними можливостями і роблять все для того, щоб економіка трималась на плаву.
«Як не дивно, нас виручає те, що у нас багато військових, – каже Володимир Шкарпітко. – Це все рівно, якби тут побудували кілька заводів, і наші громади почали отримувати ПДФО з зарплати працівників. Тому і бюджети витягують. Наприклад, виконання бюджету по Понорницькій громаді склало 160 відсотків, по Новгород-Сіверській, Семенівській та Коропській – всього по кілька відсотків недовиконання. Під час війни це дуже добрий результат».
Втім, залишається багато відкритих проблемних питань. Більшість із них не залежать від районних управлінців. До прикладу, аграрії, які зараз звільнені від сплати податків, мають заплатити їх все одно після війни. Багато з них постраждали, багато хто не посіяв своїх площ, а, окрім податків, треба ще й оренду за землю платити. Проблемними залишаються і питання логістики. Все це вирішується не в Новгороді-Сіверському, і навіть не в Чернігові. Але те, до чого тут точно готові, – так це до захисту Батьківщини.
«Розроблені плани оборони Новгорода-Сіверського та Семенівки, вони затверджені і є в бойових розпорядженнях. У випадку загрози вторгнення вони будуть введені в дію. Розроблено план евакуації не лише на папері, а відпрацьовано практично. Кожен знає, що робити, коли і де, – каже начальник РВА Андрій Анікієнко. – Коли я прийшов на посаду, то кордон був «голим». Зараз разом із військовими ми провели певні заходи оборонного характеру і побудували кілька ліній оборони. Фактично ми більш-менш захищені в цьому плані, і якщо ворог буде намагатись сюди зайти так, як це було 24 лютого, йому це так просто зробити не вдасться».
Тож прикордонний район і земля партизанів, завдяки злагодженим спільним діям, готові до будь-яких викликів. Найбільшою ж заслугою керівники району вважають цілковите порозуміння з громадами. Жодного політиканства! Тільки робота на благо рідного краю і неньки України!
Віталій Назаренко
На першому фото: Семенівський голова Сергій Деденко та Андрій Анікієнко.
Світлини автора та з архіву Новгород-Сіверської районної військової адміністрації