Для Чернігівщини дуже болючим залишається питання комунальних лісів, а особливо для лісових громад. Чи є бачення виходу з тієї ситуації, що склалася?
З таким запитанням ми звернулися до голови Чернігівської обласної ради Олени Дмитренко. Ось як вона прокоментувала ситуацію, що склалася.
– Ще на посаді Козелецького селищного голови я абсолютно категорично виступала за передачу лісів громадам. Тобто точка зору визначається тим, де ти сидиш. Це правда! Але навіть на тому етапі, коли чотири громади колишнього району зустрічалися і обговорювали майбутнє, як поділити ресурс, то не знаходили порозуміння.
Вже навіть на тому етапі були розбіжності. Кожен хотів виділення власної частки у власну громаду. Але ж це нераціонально. Чому? Тому що, якщо тобі припадає 3 гектари лісу, то це непродуктивно. А от Семенівці… я б спокійно створила такий прецедент і передала ліси – там голова на своєму місці і розуміє, що буде далі робити з тим лісом.
Я знаю, що в Семенівській громаді ліс буде використано на користь громади. Втім, як не прикро, але у нас є різні громад і різні підходи.
Зараз я не готова сказати кінцевий варіант долі комунальних лісів, але контрольний пакет має бути однозначно в обласній раді. Можливо, цим шляхом ми і підемо після війни – треба продумати юридично прозорий механізм.
Чому я так думаю?
У нас є громади, які не мають на своїй території лісів, але вони – також члени нашої великої громади, і коли прибуток від лісу буде розподілятись тільки там, де є ліс, то це не зовсім правильно. Коли ж контрольний пакет матиме обласна рада, то ті ж самі громади, що не мають лісу, зможуть отримати від нас якусь субвенцію. Все інше буде розділене між громадами, які мають ці ліси. На сьогодні цей варіант, на мою думку, є найбільш правильним і чесним.
Те, що ми це питання не розглядали, означає, що я до цього ще не готова, а те, що ліси ми передамо, – питання часу. Знаєте, зрештою, може, воно й на краще, що ми не передали ліси до війни. Ви самі знаєте, яка нині потреба війська у лісі. Крім того, що це доступні дрова для населення, а ціни на комерційний ліс немає – він переважно йде на військові потреби. За рахунок обласної ради ми це витягуємо, але я не знаю, якою була б ситуація, якби ліси були в громадах.
Сьогодні на лісі обласна рада практично не заробляє, переважно закриваємо власні витрати. Але ліси – це дійсно одне з найбільш болючих питань на сьогодні.
Від редакції. Ми готові надати можливість тим, хто бажає висловити альтернативну думку з цього питання.
