Гульшен Младенова з 2014 року працює лікаркою екстреної допомоги у Чернігові. У березні її медична бригада потрапила під мінометний вогонь поблизу вулиці Толстого. Коли швидка приїхала на виклик, лікарка зрозуміла, що боротьба ще триває.
— Але люди чекали на нас. Я вирішила, що ми будемо працювати в таких умовах, — сказала Гульшен.
Вона пам'ятає чотирьох поранених людей біля підірваної машини. Це була сім'я, яка, очевидно, хотіла покинути місто. Найсильніше вразив хлопчик, дев'ять років. Він лежав у попелі, розсипаний сажею. У кареті швидкої хлопець запитав, чи може він спати?
—Це все, що він сказав, — пригадує Гульшен. — Він ні на що не скаржився, просто заплющив очі і спитав: “Можна спати? Я дуже хочу спати". Ми відвезли його до лікарні, а він заснув. Назавжди.
Зі сльозами на очах розповідає заслужена лікарка України Гульшен Младенова. Попри горе, біль та розпач, вона не припиняє працювати з колегами. Вона продовжує рятувати життя, часто ризикуючи власним.
Джерело: u24.gov.ua
