Бобровицька громада Чернігівської області зустріла 2022-й рік з новим бюджетом і здоровим глуздом* у роботі міської ради.
Як уже повідомляли, після трьох зривів роботи сесії Бобровицької міської ради, нарешті там узяв верх здоровий глузд. Відбулося це після ротації депутатів у фракції від партії «Рідний дім»: п’ятьох відкликаних політиканів замінили депутати, що прийшли в раду працювати на розвиток громади й конкретного «індивіда». Перемога добра над злом дещо вгамувала й недолугу войовничість трьох депутатів від партії «Наш край». Докладніше про біснувату боротьбу на шкоду громади розповів перший заступник голови Бобровицької громади Володимир Борисович Данішевський.
– Володимире Борисовичу, від дурнуватої боротьби купки депутатів за верховенство у міськраді Ви першим постраждали: на ходу домовлена депутатська більшість проголосувала не тільки за Вашу відставку, а й за ліквідацію посади. Чим Ви їм «насолили»?
– На той час я попрацював на цій посаді чотири місяці. Спочатку ніби й ладив із головою міськради Тетяною Ковчежнюк і колишнім секретарем міськради Василем Кучериною, і навіть гадки не мав, що невдовзі вони стануть ініціаторами скорочення моєї посади. Насправді ж скорочували не посаду, а мене як персоналію, яка загрожувала їхньому спокійному життю. Передусім я прискіпливо звернув увагу на роздутий штат міської ради – 157 відповідальних працівників, не враховуючи технічний персонал. Практично усі працівники ліквідованої Бобровицької райдержадміністрації перейшли до структури міської ради. Кабінети переповнені, значна частина працівників не знала ні своїх обов’язків, ні якою роботою себе зайняти. З них створювали нові відділи, роздували старі. Це помітили й окремі депутати і звернулися до мене з пропозицією оновити та оптимізувати структуру міської ради. Рішенням виконкому була створена відповідна робоча група, до якої увійшли депутати, фахівці міської ради, представники громадськості. Але після першого організаційного засідання цю групу розформували за ініціативою голови ради Тетяни Ковчежнюк. Вона ж і питання оптимізації та оновлення роздутого штату хотіла тримати в руках свого нового ближнього оточення. Я став кісткою в горлі на шляху здійснення цього прагнення, і вони «вдавилися» цією кісткою.
– Це була головна причина скорочення вашої посади?
– Ні, це лише перше моє втручання в питання раціонального використання видаткової частини бюджету. Занепокоїло мене виділення в 2021 році майже п’яти мільйонів гривень на будівництво якихось нереальних очисних споруд: вирита довга канава, в якій замість стічних вод буяють бур’яни. Таку «резервну» очисну споруду можна було б викопати силами комунгоспу, але на цю «грандіозну» споруду «списали» майже п’ять мільйонів гривень. Хто відповість за таке велике марнотратство? Хто поверне ті мільйони? Не міг змиритися і з новим майже п’ятимільйонним фінансуванням реконструкції площі в Бобровиці. Адже знав про ініціативу Героя України Леоніда Яковишина, який пообіцяв за кошти його господарства виготовити якісний проект реконструкції площі і виділити перший мільйон гривень на саму реконструкцію. Знав про згоду інших благодійників долучитися фінансово до цієї справи. І раптом міська рада приймає рішення реконструювати площу за бюджетні кошти – постаралися Тетяна Ковчежнюк і Василь Кучерина, їх підтримала четвірка «перебіжчиків» і депутати від «Нашого краю» та «Європейської солідарності». Працюючи тривалий час в органах прокуратури, різне бачив, але щоб ось так безвідповідально керівництво громади відмовилося від благодійного фінансування на користь бюджетного, ще й для реалізації набагато гіршого проекту? Думаю, це одиничний приклад в історії не лише Бобровиччини, а й далеко за її межами. Чому приспічило тратити народні гроші?.. Здогадуюся лише про одне пояснення, але воно явно не вписується у здоровий глузд і породжує лише злочинні припущення. Не сподобалося ініціаторам бюджетного фінансування й моє втручання у якість роботи підрядної організації, зареєстрованої в Броварах зі штатом із трьох чоловік і статутним фондом 1500 гривень. Обсяг робіт мала виконати на 4 мільйони 600 тисяч гривень. Ми із секретарем міськради Геннадієм Іванюком забили тривогу, викликали технічний нагляд і будівельники частково виправили брак. За моїм наполяганням була замінена частина бордюрів, які розсипалися ще до їх встановлення. Із секретарем міськради зажадали відповідальної роботи від приватного «технаглядача», навіть відсторонили від обов’язків, але голова міськради, перервавши перебування на лікарняному, поновила на роботі безвідповідального контролера. На жаль, вона не поновить реконструкцію площі за якісним проектом, не поверне мільйони, потрачені на карикатурний ремонт частинки площі. До речі, неякісну роботу помітили й бобровичани, телефонували й особисто пальцем тикали нам, представникам міськради й виконкому, коли виходили до них. Не міг я не звернути уваги на ціну дистанційних газових лічильників, які встановили в школах та інших соціальних установах, – понад 300 тисяч гривень за одиницю, тоді як в інших громадах, знаю, встановлювали лічильники дешевші в п’ять разів. У одній же школі Бобровицької громади дорогий лічильник взагалі не працював – показники використаного газу передавали в Чернігів, як і раніше, по телефону. Можна навести й інші приклади безглуздого розтринькування народних грошей, але недолугим чванливим політиканам із міськради було не до аналізів видаткової частини бюджету, не працювали вони й над додатковими джерелами наповнення скарбниці громади. По досвід не треба далеко їхати: у ТОВ «Земля і воля» створено найбільше робочих місць, розвивається соціально відповідальна аграрна економіка, більш як наполовину наповнює бюджет громади, платить найбільшу орендну плату, з якої громада одержала 15 мільйонів гривень перед Новим роком, додаткові мільйони пішли й державі. Близько шести мільйонів гривень одержала громада передноворічного податку від фермерського господарства «Вікторія» Миколи Фенюка. А чи аналізували раніше, скільки втрачає бюджет громади від необґрунтовано низької оплати за оренду земельних паїв і державних гектарів? Може, за це воювали в міській раді депутати від «Нашого краю», «Європейської солідарності» й відкликані «перебіжчики»?
– У цьому протистоянні перемогли ті, хто керувався здоровим глуздом. Як від цієї перемоги виграла громада?
– У новому році ми візьмемося передусім за вирішення вкрай невідкладних проблем. Зокрема, ремонт очисних споруд і всього каналізаційного колектора, що на грані катастрофи. У Бобровиці водопровід побудований в 60-ті роки минулого століття, металеві труби давно поржавіли, часто рвуться, натомість кілометрові ділянки поліетиленових водопровідних труб роками лежать у землі без діла. Не доведена до завершення колись започаткована програма «Чиста вода», над якою предметно працюють інші громади, найближчий досвід – Остерська громада, яка мільйони на це витрачає, залучає й державне фінансування. У Бобровиці, ще за часів попередників, пробурена глибинна свердловина на 286 метрів. Певний час із неї качали якісну воду прямо у водопровід, але потім десь загубили на ремонті спеціальний насос. Тепер подають воду у водонапірну башту, змішуючи її з водою, піднятою зі 140-метрового горизонту, в якій багато небажаних домішок, зокрема заліза. Але минулого літа і ця вода не доходила до квартир багатоповерхівок, мешканці яких атакували міську раду. Певні заходи були вжиті, ще одного насоса купили, але проблема «Чистої води» у достатній кількості не вирішена. Потрібна, скоріше за все, ще одна глибинна свердловина, включення у водогін поліетиленових труб тощо.
– Бобровицький «Міськдобробут» здатний вирішити самотужки ці проблеми?
– Він їх давно повинен був вирішити, якби ними займався, – звісно, під належним контролем міськради й раціональним використанням фінансової допомоги. Але про яку бережливість кожної копійки можна говорити, коли комунгосп возить пальне в бочках аж із Козельця – більше 70 кілометрів у два боки? Ще й піддають небезпеці водіїв. «Міськдобробут» торік очолив Василь Кучерина – колишній секретар міської ради. Але вже встиг одержати гіркий урок. Перевіркою Державної інспекції з охорони праці була виявлена низка грубих порушень, передусім відсутність відповідних допусків та дозволів на виконання небезпечних видів робіт та інше. Чернігівський окружний адміністративний суд 7 жовтня 2021 року виніс рішення про заборону виконання небезпечних видів робіт працівниками КП «Міськдобробут». Тому товариство «Земля і воля» змушене було забрати з комунгоспу близько 20 одиниць своєї техніки (автокрани, вишки, асенізатори тощо), бо виникла реальна загроза накладання арешту на цю техніку в разі продовження її використання працівниками комунгоспу без відповідних дозволів та допусків. Це яскраво свідчить про рівень відповідальності цього керівника за виконання обов’язків. Та й коли було йому займатися тими дозволами й допусками, якщо він виконував роль «опікуна» найнятих з вулиці «реконструкторів» площі? Чув у міськраді, що й проекти на очисні споруди та площу відшукав Кучерина, і з підрядниками визначався. А у селах громади не помічав давно назрілих проблем: ремонти доріг і освітлення вулиць, ремонти соціальних приміщень, поліпшення медичного забезпечення і транспортного пасажирського сполучення, надання побутових послуг і багато, багато іншого. Болюча проблема працевлаштування працездатних і пенсіонерів, які не проживуть на пенсію. Тобто є чим займатися, є куди вкладати бюджетні мільйони, і не в площу, не доведену до ладу, а у виживання беззахисних людей, серед яких і смертність велика. Недавно прочитав, як у Менській громаді спорудили ще одну амбулаторію сімейного типу, завершують будівництво службової квартири для молодої лікарки, їй громада й навчання оплачує. І це лише один такий приклад, яким не займалася Бобровицька громада. А скільки ще таких?
– Медична допомога в Бобровицькій лікарні потребує значного поліпшення, люди про це розповідають. Ви вже вникали в це питання?
– В останні роки дещо зроблено стосовно забезпечення лікарями й медсестрами, оперативно відремонтували ковідне відділення, навели лад в інших відділеннях. Недавно лікарня звернулася до міської ради з проханням надати три з половиною мільйони гривень допомоги на зарплату. Ми виділили, але менше. Багато дивного виявили: торік заступник директора лікарні з господарської роботи (завгосп) одержував 36 тисяч місячної зарплати, на 2022 рік підняли до 39 тисяч. У штаті є один працівник з енергопостачання, ще один – із енергозбереження. П’ятьма операторами газової котельні керують три інженери. А той, хто відповідає за розробки й освоєння будівельних і ремонтних проектів, взагалі не володіє ситуацією. Всього адмінперсоналу – 54 одиниці, ще чотири сторожі працюють за цивільними договорами. Місячний фонд зарплати всієї технічної обслуги – 520 тисяч 847 гривень. Дуже дорого обходиться електричне опалення Кобижчанської амбулаторії сімейної медицини, і ніхто не займається альтернативним дешевшим опаленням. І цей перелік нераціонального використання бюджету в медичних закладах можна продовжити, як і приклади скарг про недостатнє фінансування медицини, і вони справедливі. Але спочатку треба навчитися розумно витрачати ті кошти, які виділяють, не зайвим буде медикам підвищити свій фаховий рівень, свою відповідальність за якість медичної допомоги, щоб совісно було вимагати гідну оплату за роботу. Наведу ще один приклад. На реконструкцію великого приміщення колишньої Кобижчанської школи №2 під дитячий садок запланували аж 15 мільйонів гривень. І ніхто не задумався: чи раціонально тратити таку суму? Може, варто пошукати інше приміщення, з меншим ремонтним кошторисом? Порахувати заздалегідь, у яку копійку обійдеться опалення капітальної споруди 50-х років, яка навряд чи використовуватиметься в повному обсязі. І чим глибше вникаю в питання бюджетних видатків, тим переконливіше роблю висновок: раціональним використанням бюджетних коштів, як то кажуть, і не пахне.
І на закінчення – про узагальнену причину спроб моєї відставки. Якось прочитав у нашого видатного байкаря Леоніда Глібова: «Кому вона потрібна, така дитина, вустами якої глаголить істина?» У подібну ситуацію в Бобровицькій міській раді потрапив і я, але не здався, твердо усвідомив, що й далі не здаватимуся. Оптимізму додає наша перемога над тими, хто змалку навчений чимось заволодівати і не напружувати мізки й руки над створенням для себе, суспільства й громади. Хоча «Суть життя розкривається через створення, а не володіння». Ця мудрість від британської письменниці Віди Скудер стала «золотою» й безсмертною. А скільки живе зажерлива дебільна боротьба за владні портфелі й місця біля «золотого» корита? Безсмертна ж вартість лише створеного на землі для сучасників і нащадків. Над цим і працюватимемо.
Інтерв’ю записав Григорій Войток
На фото: Володимир Данішевський
