Бюджет наповнять алкоголь, цигарки, а тепер — і гральний бізнес та проституція. Чим же остання гірша за давно узаконену політичну проституцію?
Перш ніж перейти до сенсаційних новацій, запропонованих у наше законодавство, — узаконення грального бізнесу і проституції, поговорімо про подібного ж ґатунку, але давні, як світ, наповнювачі бюджету. Це алкоголь і цигарки.
Прагнення влади робити швидкі й легкі гроші на алкоголі відоме здавна. Адже виробництво спиртного коштує мізерні суми порівняно з тим, за яку ціну його можна продати. Навіть якщо ціна регульовано доступна для пересічного громадянина. А якщо й не дуже доступна, то велика кількість цих громадян пожертвують останню сорочку, аби напитися. Бо це вже навіть не економіка, це ментальність: «П’ємо, бо таке життя». Правда, слідом іде інша залежність: «Таке життя, бо п’єте». І ось тут — ключовий момент, навіть не в економічних міркуваннях. Гасло хитромудрої імператриці Катерини ІІ давно відоме і живуче за всіх перипетій нашої історії, живе воно й досі і звучить так: «П’яним народом легше керувати». Тобто їздити верхи на ньому. А якщо на цьому ще й можна витрясати з керованого люду добрі гроші…
Ще простіше — з курінням. Узагалі тут напрошується цікавий висновок. Аби констатувати, що людина — ніяка не «гомо сапієнс», тобто не є істота розумна, досить єдиного аргументу: люди курять. Це ж треба — добровільно гробити своє здоров’я і добровільно ж за це приплачувати.
Повертаю давнього читача (чи переадресовую нового) до трьох великих публікацій у моїй газеті наприкінці минулого року (в №№ 39,40,41). Це були інтерв’ю головного нарколога області, головлікаря обласного наркодиспансеру Петра Михайловича Седня (до речі, читача і передплатника газети). Більш ніж переконливо досвідчений лікар розповів і про страшну суспільну біду, якою є алкоголізм і тісно пов’язані з ним наркоманія та паління, і про масштаби цієї біди. Тут Україна — серед найбільш питущих і обкурених країн Європи. На відміну від рейтингів зарплати, рівня життя, соціального захисту людей. І все це бурхливо розвивається чи, інакше кажучи, бурхливо гниє, гноячи наше суспільство.
При жалюгідному стані промисловості області, особливо наших промгігантів, чи не найбільш успішним є гігант у Прилуках із виробництва цигарок. Зупинки громадського транспорту в Чернігові всіяні розкішними кіосками, повними лише цигарок. Ну, ухвалив парламент наприкінці 2012 року начебто суворий закон щодо боротьби з курінням. Він виконується? Що там казати про стадіони, зупинки транспорту, інші громадські місця, де начебто тепер заборонено курити. Але навіть у приміських потягах, де заборонялося курити й до того грізного закону, в тамбурах стовпом стоїть цигарковий дим. Скільки курців тут оштрафувала міліція? Схоже, що нуль. А це, до речі, теж наповнення бюджету.
Заборонили в мас-медіа, насамперед на телебаченні, рекламу спиртного? Замість прямої реклами крутиться «крива», непряма, під упаковкою різних «брендів». Майже рік, як зупинився відомий в Україні Чернігівський горілчаний завод. Ну то й що? Це означає лише, що його витіснили інші алкогольні гіганти, до того ж часто з алкогидотою, небезпечною для здоров’я (повертаю до вже згаданих інтерв’ю).
Словом, п’ємо, куримо, а взамін втішаємо себе тим, що цим наповнюємо бюджет держави, з якого дещиця перепаде й на лікування здоров’я, підірваного тими ж алкоголем і цигарками. Не кажучи вже про соціальні наслідки, насамперед злочинність, напряму прив’язану до алкоголізації нації.
І ось навіть на цьому тлі озвучено цинічні два нові (чи старі) подібні ж джерела «наповнення бюджету» — азартні ігри і проституція.
Здавалося б, введена у нас законом кілька років тому заборона грального бізнесу дозволила хоч трохи очиститися від цієї напасті. Далеко не повністю, адже час від часу міліція, що дійсно наполегливо бореться з цим злом, викриває «ігорні завєдєнія», в тому числі замасковані під різні «комп’ютерні ігри, тоталізатори, лотереї». Але, схоже, на цю боротьбу чекає згортання. Досить, навтішалися…
Міністр фінансів України Наталія Яресько нещодавно озвучила пропозицію знову легалізувати гральний бізнес. Звісно, з благою метою — оподаткувати його і отримати доход у бюджет держави. Що це дасть? «За попередніми оцінками, може скласти до 5 млрд грн на рік надходжень до бюджету», — зазначила міністр. Між іншим, у грудні 2014-го пані міністр Наталія Яресько наводила зовсім іншу цифру, заявивши, що держбюджет може отримати 2 млрд грн податків на гральний бізнес. Чому так зріс прогноз? Може, 9 місяців тому пані міністр не передбачала трикратного падіння української гривні?
І нарешті — фінал «бюджетонаповнення»: на високому рівні озвучена пропозиція легалізувати в Україні проституцію. Днями ці ідею озвучив не хто інший, як Юрій Луценко. Так, популярний політик, розумна людина, полум’яний трибун Майдану. А нині — не абихто, а депутат парламенту, голова найбільшої фракції правлячої коаліції — від партії «Блок Петра Порошенка». Юрій Віталійович так мотивує цю пропозицію узаконення проституції: «Тому, що це унеможливлює колосальний тіньовий бізнес і злочинність, які живуть за рахунок нелегальної проституції». Правда, тут якась неузгодженість: з одного боку, Юрій Луценко заявив, що ніде у світі легалізація проституції не розглядається як дохід до державного бюджету. З іншого — він говорить про виведення з тіні проституції, переведення її з тіньового бізнесу у звичайний, а отже, оподаткування знов-таки для бюджету.
Ідея не зависла в повітрі. Вже 18 вересня у Верховній Раді було зареєстровано законопроект про регулювання проституції та діяльності секс-закладів. Подала його не фракція «Блоку Петра Порошенка», для такого в неї завжди є союзники з так званих депутатських груп. У даному разі законопроект вніс депутат від «Волі народу» Андрій Немировський.
У документі автор стверджує, що проституція легалізована в більшості розвинених країн Євросоюзу. Сказано обережно, не про більшість від усіх країн ЄС, а від «розвинених», що треба розуміти так, ніби вони й розвинулися завдяки проституції, а от інші «недорозвинулися». (А взагалі можна ж нагадати: в країнах ЄС ще дещо «розвинене» — зарплати, пенсії, соціальний захист). Далі стверджується, що нелегальність проституції в Україні грає на руку криміналітету. І нарешті чи не основне: ця нелегалізованість завдає збитків держбюджету, «завдає» тим, що «не додає» грошей, які можна було б одержати від цього бізнесу.
Пояснювальна записка до законопроекту говорить: «Державний бюджет не отримує доходу від проституції у вигляді податків та інших платежів у бюджет. Таким чином, проституція потребує цивілізованого державного регулювання, закріплення соціальних гарантій повій, а також це додаткове джерело надходжень у бюджет».
Крім того, стверджує депутат, відсутність державного регулювання призводить «до розвитку сфери торгівлі людьми, насильницького втягування в тому числі неповнолітніх до секс-бізнесу». Звернімо увагу: не млявість закону, не безкарність злочинців призводить до викрадення і торгівлі людьми, втягування їх у секс-бізнес, а «відсутність державного регулювання» проституції. Відрегулюймо — і все буде гаразд.
Крім «соціальних гарантій повій», новий законопроект обіцяє ще й зменшення безробіття. Себто повії і сутенери будуть офіційно, з трудовими книжками, працевлаштовані, платитимуть податки, в тому числі на соціальну сферу, на пенсії громадянам, котрі за віком уже не в змозі займатися проституцією.
Вище говорилося, як уміло правителі вбивали двох зайців, споюючи народ, котрим тоді легше керувати, і ще й заробляючи на цьому гроші. Нова ідея узаконення проституції також убиває, мінімум, двох зайців: моральна деградація нації і підміна соціально-економічних реформ чимось куди простішим.
Дивуватися нема чого. Адже проституція в нас давно узаконена і без ухвалення законопроектів. Політична.
Петро АНТОНЕНКО, редактор газети «Світ-інфо» (Чернігів)
