У переддень ювілею — тридцятиріччя Незалежності України — представники АТ «Чернігівгаз» зробили для вісімдесятирічної мешканки села Количівка Іванівської територіальної громади Чернігівського району Олександри Левчук «подарунок» — відрізали газову трубу від її будинку.
І якби ж то за несплату використання газу, то ще б якось газовиків і можна було зрозуміти. Аж ні. Боргу у жінки — нуль. Аргументом такого кроку стало те, що вона нібито два роки не сплачувала кошти за… транспортування газу. Але ж вона і не користувалася ним! Як два роки тому інспектори від Чернігівгазу встановили на вентилі труби пломбу, так вона до цих пір і є там. Тож чому за дурнуваті закони, які пролонгували газові монополісти, люди повинні платити за невикористаний газ? От якби народні обранці думали та вболівали насправді за інтереси своїх виборців, а не тільки на словах «піклувалися» перед виборами, то вони не придумували б таких знущальних законів.
Але через таку ось реальність здається (а мо` вже й не здається), що ми живемо не в правовій державі насправді, а в рабсько-холуйському панстві, де, з одного боку, велителі людських доль — жирують, а прості люди ледь зводять кінці з кінцями.
— У свій час голова колгоспу Іван Скачок до кожної оселі, у яких проживали доярки, проклав газові труби і провів газ за колгоспні гроші, а тепер газовики приїжджають у село і так нахабно, без усілякого сорому, ніби у себе вдома, роблять що хочуть. А де ж наша тутешня влада? Чи є вона взагалі? — справедливо обурюється жителька Количівки Тетяна Шевченко. — Адже без її згоди таких дій газовики не вчинили б. А якщо керівники громади про це не відають, тоді газова служба за такі неподобства повинна відповісти.
Все своє життя Олександра Левчук трудилася тут, у селі. Жодної роботи не цуралася, в основному працювала на фермі дояркою. Виростила та поховала двох дітей і чоловіка, який сорок років був прикутий до інвалідного візка. А ще вона виростила племінниці сина, яка померла і який недавно загинув.
Два роки тому тимчасово відмовилася від послуг газовиків, бо пенсія мізерна. Одну втіху-надію має: ось онук вивчиться та приїде у село жити. Але ж де він візьме оті шалені гроші знову за під`єднання до газової мережі? Це колись голова колгоспу не тільки про себе дбав, а й про односельчан; не те, що зараз — керівники на селі, які зарплату для себе поробили у кілька десятків тисяч гривень та й ще преміями чималенькими себе балують. А що робити ось таким, як бабця Шура?
— Де наша староста, наші депутати, соціальна служба, голова громади? — слушно запитує і тут же ніби відповідає місцева жителька Марія Кеня. — Замість того, щоб допомогти немічній людині, так вони знущаються над нею — взяли і відрізали газ. Це дуже несправедливо! Як їй виживати? Я вважаю, що вони повинні усі гуртом змінити цю ганебну ситуацію і допомогти тьоті Шурі.
Жіночки розповіли, як газовики приїхали серед білого дня, і почали робити свою чорну справу — тракторним ківшом вирили траншею перед дворовою хвірткою, обрізали трубу і поїхали геть.
— Оце їхала по вулиці Аерофлотська і зустріла цю нещасну людину — тьотю Шуру, — розповідає Тетяна Шевченко. — Вона йшла ледь-ледь з паличкою і тягла важкий пакет з продуктами, які взяла в борг до пенсії. Я запропонувала підвезти пакет до неї додому… А коли приїхали до її двору, побачила як перед хвірткою і ворітьми все так перерито, що у двір не можна зайти — грузнуть ноги в глиняний ґрунт.
Жіночка звернула увагу на газовий стояк, на якому була пломба від Чернігівгазу, тож її обуренню не було меж.
— Дивує те, що пенсіонерка взагалі два роки не користувалася газом, бо не мала коштів на його оплату, — каже односельчанка бабусі. — То мені просто страшно навіть уявити, що трубу відрізали за те, що людина не платила за доставку газу, бо ним не користувалася. Ну, так це ж логічно: не користуєшся, не плати. А за що сплачувати? Але ніякій логіці не піддається те, що зробили газовики. До того ж, відрізали трубу не маючи ніяких документів, ніякого рішення суду. Приїхали, перерили, зробили свою чорну справу і зникли. У тьоті Шури є онук сирота, який ще навчається, проживає в гуртожитку. Дитині треба якось виживати і підніматись на ноги та повертатись у рідний дім, де газові аферисти відрізали трубу. А хто заплатить тепер за підключення? Ні совісті, ні моралі немає у цих газових аферистів.
А й справді. Замість того, щоб літній і безпомічній людині допомогти, отаке накоїли. Тут вже про мораль і совість, до чого закликає пані Марія, годі мову вести й взагалі — для газових монополістів такі поняття вже давно зникли. Вони розуміють тільки одне — грошву, тож наживання на людях, схоже, для них вже є нормою!
У переддень знаменної дати — 30 річчя державності — хотілося б пригадати статтю Основного Закону нашої країни, а саме статтю 48, де чітко зазначено право громадян на достатній життєвий рівень: їжу, одяг, житло. І це право у людей, як бачимо, відбирають газовики. Керівники АТ «Чернігівгаз» не тільки наплювали в душу 80-річній бабці Шурі, а й грубо порушили основні правові норми, гарантовані Конституцією.
— Я дуже прошу керівництво громади стати на захист цієї жінки, допомогти їй і тому хлопчику, який залишився без батьків і який зараз навчається в Чернігові, — звертається до можновладців Тетяна Шевченко. — Треба обов`язково зобов`язати газового монстра підключити трубу за їх же рахунок. Ну, не може хлопець і його бабуся за свій кошт зробити по-новому врізку до основної труби — у них просто немає коштів на це.
Це дуже добре, що односельці не байдужі до горя людського і, зокрема, до ситуації, в якій опинилася Олександра Левчук із Количівки. Все, що від них залежить, вони роблять. Але не все вони, як не прикро, можуть. Тож звертаються до органів влади допомогти старенькій і немічній людині.
— Тьотя Шура і так всього настраждалася за своє життя. І їй нема зараз ні від кого очікувати допомоги — поховала і дітей, і онуків… І оце так взяти і відрізати від її будинку газ — це просто неподобство… Немає слів, щоб все це якось назвати, — обурюється Любов Нітченко з Количівки. — Якби оформили субсидію ще два роки тому, то людина і користувалася б газом. А без субсидії віддавати усю пенсію тільки за газ, а за що тоді жити? Та замість допомоги ще більше добивають жінку, яка і так без здоров`я.
Іноді приходиться бути на прес-конференціях, де розповідають про досягнення і проблеми газової галузі керівники АТ «Чернігівгаз». Сьогодні вони в козирях, все у них є, їм далекі подібні проблеми, але в житті все може трапитися. І щоб вони відчували, коли подібним шляхом з кимось з них хтось так вчинив?
Пам`ятаю, як на одній із зустрічей із журналістами голова правління АТ «Чернігівгаз» Алла Ярова сказала:
— На мене вже і прокльони всякі сиплють, і пишуть, і погрожують, але ж я на це вже й не реагую, — заявила керівниця газової компанії Чернігівщини.
А, може, все ж таки, хоча б інколи слід реагувати? Адже люди — не бидло якесь, що з ними ось так треба вчиняти.
PS. Цього ж дня я намагався отримати коментар безпосередньо від голови Іванівської територіальної громади, до якої входить і село Количівка, Олени Швидкої, але секретарка сільради відповіла, що голова знаходиться на спартакіаді в селі Анисів. Так, і це треба робити, але при цьому не забувати й про таких ось людей, як вісімдесятирічна Олександра Левчук із Количівки.
Сергій Кордик, фото автора
