Тривожний сигнал щодо політики національної пам’яті з Ічнянської ОТГ на Чернігівщині.
Неабияку тривогу викликає реалізація державної політики національної пам’яті в Ічнянській об’єднаній територіальній громаді Чернігівської області. Яскравий приклад тому – співставлення двох фактів про події останніх тижнів.
ФАКТ №1. 25 червня цього року ГО «Українська ініціатива», відповідно вимог законодавства, офіційно листом за підписом голови правління Ю. Косенка повідомило Ічнянську міську голову О. Андріанову, що 29 червня у селі Крупичполе відбудеться традиційний захід, присвячений черговій річниці з дня тріумфальної для українців Конотопської битви 1659 року – на відкритому повітрі, з дотриманням вимог карантину. Також у листі зазначалося, що гостями заходу стануть представники Меджлісу кримськотатарського народу та науковці.
А вже наступного дня громадська організація отримала відповідь за підписом першого заступника голови Ічнянської міської ради О. Бондаря: «З метою запобігання негативному розвитку епідситуації та забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення громади, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19» (зі змінами) на виконання рішень міської комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, Ічнянська міська рада заперечує проти проведення заходу ГО «Українська ініціатива» в с. Крупичполе 29 червня в 14.00. Захід присвячений черговій річниці з дня Конотопської битви. Даний захід Ічнянська міська рада пропонує провести після завершення карантинних обмежень».
Заборона заходу з таким трактуванням постанови КМУ міською радою викликала невдоволення в організаторів як неправомірне. Проте, думали, що місцева влада просто перестраховується.
29 червня меморіальний захід на честь об'єднання українських та кримськотатарських військ, яке якраз і відбулося в районі села Крупичполе за кілька днів до Конотопської битви, все ж таки було проведено у лісництві в Куликівському лісі, неподалік села Крупичполе, але на державній території. Звичайно на відкритому повітрі і з дотриманням вимог карантину.
В заході взяли участь делегація Меджлісу кримськотатарського народу на чолі з заступником голови цього представницького органу кримських татар, народним депутатом України Ахтемом Чийгозом, ще один український парламентар, науковці, представники громадськості, Українського інституту національної пам’яті, учасники бойових дій в російсько-українській війни…
ФАКТ №2. 10 липня, як повідомили ЗМІ та соціальні мережі, в м. Ічня відбулася зустріч народного депутата України та кандидата в депутати по 208-у виборчому округу з працівниками Комунального некомерційного підприємства «Ічнянська центральна районна лікарня». Захід теж проведено на відкритому повітрі. Кількість учасників була не меншою, ніж під час меморіального заходу. Наявність серед його учасників представників місцевої влади вказує на те, що Ічнянська міська рада НЕ «заперечує проти проведення».
ВИСНОВКИ ТА ПИТАННЯ
Таким чином, за однакової епідеміологічної ситуації ставлення місцевої влади до цих двох заходів протилежне: один забороняють, інший дозволяють.
Відразу попередимо, що їх НЕ можна вимірювати або порівнювати, який З НИХ важливіше. ВАЖЛИВІ ОБИДВА – і їхні причини, і їхнє проведення:
1) Меморіальний захід на честь історичної події стосується державної політики національної пам’яті, націлений на консолідацію всього суспільства, всієї політичної еліти, нагадує про спадкоємність боротьби за незалежність України 361 рік тому і зараз, під час відбиття російської агресії, є елементом національно-патріотичного виховання, зміцнення єдності українського та кримськотатарського народів у визвольній війні та успішного розвитку в єдиній державі.
2) Зустріч одного з претендентів на виборну посаду народного депутата у Верховній раді України з виборцями є невід’ємним елементом формування демократичної влади. Саме через такі процедури виборчих змагань твориться легітимна державна влада.
Привертає увагу, що Ічнянська міська рада, заборонивши меморіальний захід, навіть не спробувала спілкуватися з організаторами акції, шукати варіанти вирішення питання.
Чому ми на це звертаємо увагу? Перед нами постійні приклади їх позитивного розв’язання Чернігівською обласною державною адміністрацією, Чернігівською міською радою – на користь справі і цілком у руслі державної політики.
Також викликає щонайменше здивування, що в інформаційному просторі Ічнянської ОТГ від місцевої влади не було не тільки згадки про меморіальний захід за участю делегації Меджлісу кримськотатарського народу, а також нагадування громаді про славетну історичну подію, причетність малої батьківщини до неї…
Ще одна проблема: аналіз історичної довідки про Крупичпільський старостинський округ (Крупичполе, Новий Поділ, Сваричівка) на офіційному веб-сайті Ічнянської міської ради показав:
1) Відсутня згадка про історичний факт об'єднання українських та кримськотатарських військ на початку липня 1659 року за кілька днів до Конотопської битви, яке відбулося в районі села Крупичполе, та наявність меморіального знаку на честь цієї події в центрі села (встановлено у 2017 році з ініціативи та на кошти ГО «Українська ініціатива»).
2) Взагалі відсутні згадки про історію населених пунктів часів Гетьманщини, про сотні, до яких вони входили, про козацькі родини й прізвища, їх участь у битвах тощо.
3) В інформації про історію с. Сваричівка згадується сталінсько-комуністична термінологія, яку зараз активно експлуатує російський агресор: «На фронтах Великої Вітчизняної».
4) Загалом довідки написані цілком у дусі радянської «Історії міст і сіл Чернігівської області» 1970—1980 років – поміщики, колгоспи, герої війни в Афганістані… Немов громади і не жили, і не діяли в часи Української революції 1917—1921 років, Голодомору-геноциду 1932—1933 років, боротьби за відновлення незалежності України та 29 років життя у власній державі… Про це, до речі, жодним словом не згадано в довідках.
На цих зауваженнях поки що і обмежимося…
Як в світлі вище згаданих фактів розуміти таку позицію Ічнянської міської ради щодо Української державної політики національної пам’яті, національно-патріотичного виховання: байдужість, нерозуміння чи щось інше?
Сергій БУТКО, Сергій ГОРОБЕЦЬ,
Український інститут національної пам’яті
