Поезії Тетяни та Сергія Дзюби перекладені карачаєво-балкарською мовою, а вірші народного поета Кабардино-Балкарської Республіки Муталіпа Беппаєва – українською!
Карачаєво-балкарська мова (або карачаєвська, балкарська) – це одна з тюркських мов, мова карачаївців та балкарців. Належить вона до Кипчацької групи тюркських мов. Поширена загалом у Карачаєво-Черкесії та Кабардино-Балкарії, а також – у Середній Азії, Туреччині, у країнах Близького Сходу. Сьогодні нею розмовляють сотні тисяч людей.
Основні діалекти: карачаєво-баксано-чегемський («ч»-діалект, основа літературної мови) та верхньобалкарський («ц»-діалект). Писемність: у 1920—1924 рр. – на основі арабського алфавіту, у 1924—1936 роках – на основі латиниці, а з 1936 року – кирилиці.
Карачаєво-балкарська мова – одна з державних мов Карачаєво-Черкеської та Кабардино-Балкарської республік. У Карачаєво-Черкеській Республіці вона називається карачаєвською (къарачай тил), а в Кабардино-Балкарській Республіці – балкарською (малкъар тил).
*************************************************************************
Сергей Дзюба
* * *
Ёмюрлени кюмюш къол аязында
Ай таракъ бла
Гитче къызчыкъ
Чачын тарай
Жагъынлы кюзгючюкде уа
Ёз бетин кёралмай:
Анда-къыз къарамлы
Тырмылы
Белгисиз Къатын.
Сергій Дзюба
* * *
На сріблястій долоні вічності
маленька дівчинка
розчісує коси
місячним гребінцем
і в примхливому люстерку
не бачить свого обличчя:
Там її погляд
і зморшки
незнайомої
Жінки.
* * *
Чыммакъ-акъ къаяла
Къучагъына къысылгъан,
Хауаны кёз жашларыча,
Узакъ айрыкам,
Тенгизге къачырмай,
Тутала умутун,
Жерин тапды
Музыка –
Жаратырча
Эркегырыу,
Тиширыу да.
* * *
На острові,
далекому, мов сльози Єви,
стиснутому обіймами
сліпучо-білих скель
так, що можна спіймати
горизонт, якщо він не втікає у море,
знайшла прихисток
музика –
щоб народити
Чоловіка
і Жінку.
* * *
Кёп жашагъыз,
Аз жазыгъыз:
Терслемегиз Кёкню
Гюняхда.
* * *
Живіть довго,
пишіть мало
і не звинувачуйте Небо
у гріхах.
* * *
Жилямсырагъан ариука:
Кирпикледе
Кёз жаш инжиле
Тейри къылычны хайран эте.
* * *
Заплакана красуня:
вії
намистинками сліз
прихилили
веселку.
* * *
Адамла,
Тилейме, шошуракъ –
Тенгиз солуу жетсин.
* * *
Люди,
будь ласка, тихіше –
не чути моря.
* * *
Мюйюшде эски
Гитарагъа,
Тюз сабийгеча,
Сюелген нечик къыйын.
* * *
В кутку гітара,
старенька-старенька,
як дитина,
стоїть важко.
Татьяна Дзюба
* * *
Кюн жутулду вокзал тауушда –
Ауанала ёсе, темир жоллача,
Ашхам битикге элткен.
Аланы тиширыула чёрт-чёрт ёте,
Гитчерген анна каренинала,
Алагъа гъурушхалыкъдан къутулуу –
Танг аласына дери бериле.
Тетяна Дзюба
* * *
День відступив вокзальним гармидером –
І тіні стали довгими, як колії,
Що ведуть у тупик ночі.
Їх перетинають жінки,
Здрібнілі анни кареніни,
Котрим вибавлення від проблем
Гарантоване лише до ранку.
* * *
Шошлукъ да болур ышаныу тюрсюнлю,
Тынчлыкъ да болур насып тюрсюнлю,
Алма да тюшер, экиге бёлюне...
Аланы насыплы сюйгенле ашарла,
Кесини эрттегили авитаминозун къаргъай,
Бутакъла артында кёрюнмей сытыла, Хауа.
* * *
І буде тиша кольору надії,
І буде спокій кольору щастя,
І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,
Його половинки з’їдять щасливі закохані,
І не помітять за гіллям заплаканої Єви,
Яка прокляла свій давній авітаміноз.
* * *
Замандан агъады туз,
Тюз бек эски сагъатладан юзмезча,
Кюйдюре, ачыта, бишире.
Артда уа узая-эрий,
Тенгизге айлана.
Алада игиди учаргъа –
Эсгериу толкъунладача,
Жарсыугъа – заман аз,
Адам жашагъаны ючюн жерде,
Тенгиз болгъан жерде-туз…
* * *
Час просочується сіллю,
Як пісок із найдавнішого годинника,
Пече, випікає, ятрить.
А потім даленіє, розчиняється, –
І стає морем,
У якому добре гойдатися
На хвилях спогадів.
Шкода тільки – недовго,
Бо люди мешкають на суходолі,
Де море – сіль...
* * *
Къачан да патчах къызы диммогъа жетежек, –
Дейди
Нарт сёз.
* * *
Королівни завше діставались дурням, –
переконує народна
мудрість.
* * *
Телефонла бла сёлешеме,
Кёлден билген номерлериме,
Жалан да чолпуну киши да алмагъан ууахтыда,
Эшитирге боллукъда,
Эрттеден эшитирге кюсеген затынгы.
* * *
Дзвоню по телефонах,
Номери яких знаю напам’ять,
У час, коли ніхто не підніме трубки.
Тоді тільки можна у них почути те,
Що хочеш почути так давно.
Карачаєво-балкарською мовою переклав Муталіп Беппаєв
Про перекладача:
Муталіп Азнорович Беппаєв народився 1949 року в Джамбулі (тепер – Тараз) Джамбульської області Республіки Казахстан. У 1957 р. його родина повернулася з депортації на Кавказ. Закінчив Літературний інститут імені М. Горького. Працював завідувачем літчастиною у Балкарському державному драмтеатрі, редактором у журналах, завідувачем відділу художніх передач на республіканському телебаченні, заступником головного редактора газети «Заман» («Час»). Нині – голова Спілки письменників Кабардино-Балкарської Республіки. Народний поет Кабардино-Балкарської Республіки. Автор понад 10 книг віршів балкарською, російською й татарською мовами. Заслужений працівник культури КБР. Лауреат Міжнародної премії імені Махмуда Кашгарського. Живе і працює в Нальчику. Батько двох доньок і сина.
Пропонуємо Вашій увазі вірші Муталіпа Беппаєва в перекладі Сергія Дзюби українською мовою.
Муталіп Беппаєв
Колесо
Ми в силуетах «чарівних» коліс
Побачимо ураз змертвілий ліс…
Та лис (вогнем обпалена краса)
Ще молиться, благає небеса!..
Ціна рядка
Як меч лиха,
Як смерть душі, –
Ціна рядка
У тім вірші.
Метушня
Вірша вітер прочитав
І умить затих між трав.
Ніби осягнув ураз
Марність метушливих фраз.
Ельбрус
До друзів – у Стамбул, Париж… – щасливий!
Вдивляюся у кожного – і диво
Приємно на обличчях зустрічати –
Ельбруса рідну, дорогу «печатку».
Тарасові Шевченку
Безсмертям окриляють нас
Глибокі вірші про Кавказ.
Не згасне у серцях зоря,
Тарасе-Батьку, «Кобзаря»!
Поети
Поспішають поети –
Все хутчіш та хутчіш…
У вогні силуетом
Тліє начебто вірш
(Мерзнуть літери-віти),
А повинен же гріти!
Фуга безсмертя
Мільйони років
Мене несли інші,
Мільйони років
Я ріс,
Вбирав у себе інших.
Мільйони років
Мене несли мільйони
Найрізноманітніших істот.
Крізь товщі
Мільйонів років
Я ріс, вбирав у себе інших,
Змінювався змістом,
формою.
Проростали
мільйони життів
Одне крізь одного в мене…
Мільйони років
Мене несли інші…
З мільйонів річок
Серед галактик і світил
Виріс я
в безкінечність…
У мені тепер,
Наче зірки в небі,
Вмістилися всі,
Хто досі жив у світі;
Так я
Вміщався
В усіх,
Хто жив до мене…
Українською переклав Сергій Дзюба
