Міжнародний проект «Твори Тетяни та Сергія Дзюби 70-ма мовами світу» успішно продовжується.
У Сергія Дзюби вийшла книжка віршів «Гріх любити неталановито!» в Німеччині (поезії українця переклав німецькою мовою відомий письменник Генріх Дік). Зараз готується до друку збірка віршів Тетяни і Сергія Дзюби «Веселка на віях» киргизькою мовою (вірші творчого подружжя переклав видатний киргизький письменник Айдарбек Сарманбетов). Незабаром теж побачить світ популярний роман-серіал Сергія Дзюби «Справи детектива Самарцева. Ідеальний злочин. Пані кілер» у Канаді та Казахстані.
І ось – ще одна приємна новина. Поезії Тетяни та Сергія Дзюби наразі чудово переклав алтайською мовою знаний алтайський поет Кулер Тепуков. Він народився 1952 року в селі Салд’ар Онгудайського району. Закінчив Літературний інститут імені М. Горького. Автор книжок поезії, прози і творів для дітей та перекладач світової класики. Українською мовою вірші Кулера Тепукова переклав видатний поет, Шевченківський лауреат Ігор Римарук.
Алтайська мова (колишня назва ойротська) – мова алтайців, корінного населення Республіки Алтай у Російській Федерації. Належить до тюркської групи мов. Літературна алтайська ґрунтується на південному алтайському діалекті. Має чимало спільних фонетично-морфологічних та синтаксичних рис з іншими тюркськими мовами, зокрема з киргизькою. Алтайською мовою прекрасно перекладений «Заповіт» геніального Тараса Шевченка.
А тепер маємо і переклади віршів сучасних українських поетів. Це – 68 переклад поезій Тетяни та Сергія Дзюби.
Сергій Квітницький
Вершини світової поезії. «Десь у хмаров’ї ховається щастя сотої диво-звізди!»
Пропонуємо вашій увазі вірші видатного алтайського поета Кулера Тепукова в чудовому перекладі лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка Ігоря Римарука.
Сота зірка
Схили дрімають. Вітрищем-куйоном
вибило з ока сльозу.
Я на верхів’ї – веселий і юний.
Стійбище бачу внизу.
Не заважали б ви, хмаро і ноче,
зорі лічити ясні!
Але почув я: бабуня шепоче
давнє повір’я мені:
«Хлопчику, зорям не знайдено мірки,
їх рахувати не слід:
лиш доберешся до сотої зірки –
лопне твій бідний живіт!»
Ні, не лякавсь я небесного лику –
мудрій бабуні на зло.
Сотої ж зірки ніколи не кликав,
сходив з вершини в село...
Плинуть літа... І, хоч як мені гірко,
щоб не накликать біду,
до дев’яносто дев’ятої зірки
я свій рахунок веду.
Тільки даремно чигають напасті –
я пам’ятаю завжди:
десь у хмаров’ї ховається щастя
сотої диво-звізди!
* * *
Засни, кохана...
Уві сні
забудь мене,
забудь важкі, суворі дні –
усе земне.
Снів безкордонна далина
відкрилась знов:
туди печаль не долина,
ані любов.
Засни...
Не пам’ятай пропаж,
добра і зла –
вже місяць, як недремний страж,
припав до скла.
Останні вісті
В ефірі – позавчора, вчора, нині –
тривога... Навіть в паузах вона.
Безумний світ...
Над ним
на волосині
висить остання світова війна.
Із гуркотом, немов гірська лавина,
летить у ніч табун радіохвиль,
а згодом, як годинникова міна,
поклацують у тиші страх та біль.
Ну як тут не зітхнути: вранці-рано
добрався син до приймача, і враз –
пустун дворічний, крихітка кохана! –
під музику танцює!.. –
ніби час
для танців і для сміху...
Люди, люди!
Невже ж бо вам пояснювать мені:
віддам життя – хай тільки син не буде
на тій останній світовій війні!
Кулер Тепуков
Українською переклав Ігор Римарук
Переклади Кулера Тепукова.
Сергей Дзюба
* * *
Ӱргӱлјиниҥ мӧҥӱн алаканында
кичинек кысчак
ай ошкош таракла
чачын тарайт
кыйамат кӱскӱнеҥ
бойыныҥ бӱдӱжин таныбайт:
Анда оныҥ бӱдӱжи
ле чырыштар
таныш эмес Келинниҥ.
Сергій Дзюба
* * *
На сріблястій долоні вічності
маленька дівчинка
розчісує коси
місячним гребінцем
і в примхливому люстерку
не бачить свого обличчя:
Там її погляд
і зморшки
незнайомої
Жінки.
* * *
Кӧс кылбыгар
кайаларга курчаткан,
талайга меҥдебеген
ынаарды тудуп алгадый,
Еваныҥ кӧзиниҥ јажына тӱҥей
ол ыраак ортолыкта,
кӱӱ –
турлу тапты
Эр кижни ле
Ӱй кижини
јайаарга.
* * *
На острові,
далекому, мов сльози Єви,
стиснутому обіймами
сліпучо-білих скель
так, що можна спіймати
горизонт, якщо він не втікає у море,
знайшла прихисток
музика –
щоб народити
Чоловіка
і Жінку.
* * *
Кӧп јажагар,
ас бичигер,
је бу тӱбекте
Теҥерини бурулабагар.
* * *
Живіть довго,
пишіть мало
і не звинувачуйте Небо
у гріхах.
* * *
Ыйлаган јаражай:
кирбиктерде
кӧстиҥ јажы
солоҥыдый мызылдайт.
* * *
Заплакана красуня:
вії
намистинками сліз
прихилили
веселку.
* * *
Улустар,
сурайдым, араайзар –
талайдыҥ тыныжы угулбайт.
* * *
Люди,
будь ласка, тихіше –
не чути моря.
* * *
Толукта
эски гитарага
балагадый кӱч
анда турарга.
* * *
В кутку гітара,
старенька-старенька,
як дитина,
стоїть важко.
Татьяна Дзюба
* * *
Вокзалдыҥ табыжыла кӱн тӱгенди –
Тӱнге ӧчӧшкӧндий
Рельстар чылап кӧлӧткӧ чӧйилди.
Анна каренинадый
Болорго турган келиндерге
Уур-кӱчтерин ундыырга
Таҥ атканча ла ӧй артат.
Тетяна Дзюба
* * *
День відступив вокзальним гармидером –
І тіні стали довгими, як колії,
Що ведуть у тупик ночі.
Їх перетинають жінки,
Здрібнілі анни кареніни,
Котрим вибавлення від проблем
Гарантоване лише до ранку.
* * *
Ижемјиге тӱҥей тымык келер,
Ырыска тӱҥей амыр келер,
Алама тӱжер, эки башка јарылар,
Јарымдарын оныҥ сӱӱшкендер амзаар,
Авитаминозты ундып, Еваныҥ ыйын
Бӱрлер ажыра олор кӧрбӧс.
* * *
І буде тиша кольору надії,
І буде спокій кольору щастя,
І впаде яблуко, розлетівшись надвоє,
Його половинки з’їдять щасливі закохані,
І не помітять за гіллям заплаканої Єви,
Яка прокляла свій давній авітаміноз.
* * *
Ӧй тус чылап сызылат,
Јебрен сааттыҥ кумагы чылап,
Чагат, ӧртӧйт, тырмайт,
Оноҥ ыраап – јоголот
Талай болуп чайбалат,
Ондо јакшы јайкадарыҥ
Эске алыныштыҥ толкуларында.
Је јаҥыс ла узакка эмес,
Кижиге јер керек.
Кайда талай – анда тус….
* * *
Час просочується сіллю,
Як пісок із найдавнішого годинника,
Пече, випікає, ятрить.
А потім даленіє, розчиняється, –
І стає морем,
У якому добре гойдатися
На хвилях спогадів.
Шкода тільки – недовго,
Бо люди мешкають на суходолі,
Де море – сіль...
* * *
Каан-кыстар јӱӱлгектерге барат, – деген
Калыктыҥ учурлу сӧзи бар.
* * *
Королівни завше діставались дурням, –
переконує народна
мудрість.
* * *
Телепон согодым,
Меге таныш номерлерге.
Кем де телепон албай, каруу бербезе,
Озодо угарга сананганымды
Јаҥыдаҥ ойто тыҥдайдым.
* * *
Дзвоню по телефонах,
Номери яких знаю напам’ять,
У час, коли ніхто не підніме трубки.
Тоді тільки можна у них почути те,
Що хочеш почути так давно.
Алтай тилге Кӱлер Эзендик уулу кӧчӱрген
Алтайською мовою переклав Кулер Тепуков
