Щороку міжнародна спільнота відзначає Всесвітній день мігруючих птахів, а починаючи з 2018 року святкування організовується двічі на рік – у другу суботу травня та жовтня.
Упродовж багатьох століть люди мало що знали про міграцію птахів. Робили різні припущення й здогадки, вважали, що лелеки відлітають зимувати на місяць, ластівки занурюються в намул, а зозулі перевтілюються в яструбів.
Одним із перших почав вивчати міграцію птахів грецький філософ Аристотель і був автором двох поширених на той час хибних уявлень про зникнення деяких птахів узимку. Він твердив, що птахи або впадають у сплячку, або обертаються на інший вид (сезонні зміни одного виду в інший).
Згідно з іншою поширеною хибною думкою, появу якої датують 1703 роком, птахи повинні були проводити зиму на місяці.
Навіть шведський натураліст Карл Лінней, серйозно вважав, що ластівка «восени занурюється у воду, весною ж виходить із неї».
У давнину люди були переконані, що під час міграції такі великі птахи, як лелеки чи журавлі, переміщують на собі дрібніших попутників як живий вантаж.
Той факт, що саме в Африці знаходяться місця зимівлі більшості європейських видів, став відомий людству лише на початку ХІХ ст., коли це явище почали детально вивчати.
На території України існують три основні міграційні шляхи, один проходить територією Мезинського національного природного парку – Дніпровський меридіанний міграційний шлях уздовж русла Дніпра та його притоки Десни.
Цей шлях використовують водоплавні та прибережні птахи – гуси, качки, гагари, кулики, мартини, крячки та інші.
Деякі види птахів здійснюють перельоти вдень (ластівки, жайворонки, зяблики, синиці, денні хижі птахи, лелеки та ін.), деякі – лише вночі (кропив'янки, очеретянки, вільшанки, мухоловки тощо), але більшість птахів мігрує і вдень, і вночі (гуси, качки, журавлі, кулики, дрозди та ін.). Під час міграцій птахи орієнтуються за сонцем, магнітним полем Землі, а вночі – за зірками та місяцем.
Нерідко молоді мігранти кілька років вивчають маршрути перельоту. Вони переймають досвід у старших птахів, з якими мігрують в одних зграях. Іноді молоді птахи можуть залишатися у місцях зимівлі й на літо, а іноді навіть на 2-3 роки. І лише після досягнення статевої зрілості вони повертаються у рідні краї для гніздування. Так поводяться лелеки, серпокрильці, ластівки.
Тримаючись під час перельоту у формі V-подібного ключа, зграя птахів летить майже на 70 відсотків швидше, ніж поодинокий птах. Річ у тому, що у зграї серцебиття у птахів сповільнюється і вони парять більшу частину подорожі, адже кожен птах летить в потоці, створюваному крилами птаха що летить попереду. Ватажок зграї перебуває у найневигіднішому становищі. Коли він втомлюється, то переміщається в середину зграї, а його місце займає інший. А такі птахи як зозуля та одуд мігрують поодинці.
А чи знаєте ви, що:
1500 м – висота, на якій зазвичай подорожують перелітні птахи. Але деякі види є справжніми чемпіонами по висоті польотів: гуси, як правило, пролітаючи над Гімалаями, піднімаються на висоту 8 км над рівнем моря. Для порівняння, авіалайнери летять на висоті 10-11 км;
Лелеки протягом 10 хвилин можуть спати прямо в польоті. Утомлений птах переміщується в середину зграї і засинає ненадовго, ширяючи в повітряному потоці, створюваному сусідами. Під час сну у лелек загострюється слух, що допомагає їм зберігати висоту й орієнтуватися у просторі;
Швидкість польоту у птахів різниться. Наприклад, перепели летять зі швидкістю близько 40 км/год, звичайні качки підтримують швидкість до 100-120 кілометрів за годину, а стрижі розганяються до 150-160 кілометрів за годину;
1000 ударів за хвилину – такий пульс у більшості птахів у польоті. У спокійному стані пульс знижується до 400 ударів за хвилину;
Птахи – справжня окраса природи. Вони чарують нас розмаїттям свого оперення, гнучкістю поведінки і, звичайно, співом. Збережемо цю красу для майбутніх поколінь!
Лариса Подоляко,
заступниця начальника відділу еколого-освітньої роботи та рекреації Мезинського НПП
