Нарешті на позачерговому засіданні Кабінету Міністрів призначили тимчасово виконуючого обов’язки міністра енергетики та захисту довкілля України.
Новим міністром стала Ольга Буславець, а найголовніше – прибрали з посади Віталія Шубіна, який, за визначенням профспілок, лобіював інтереси приватних структур у питанні якнайшвидшого продажу ДП «Чернігівторф».
Відтепер аргументи Чернігівської ОДА про неможливість внесення подання на кандидатуру виконуючого обов’язки директора ДП «Чернігівторф», узгоджену з трудовими колективами торфозаводів, виглядатимуть нікчемними. Як, власне, й сама історія з незаконною передачею цілісного майнового комплексу в Фонд державного майна України. Це – кримінал, який, сподіваюсь, ще отримає адекватну правову оцінку в українських судах. Велика приватизація міленіала Гончарука накрилась мідним тазом, сьогоднішній Уряд скасовує її в надії вберегти українську економіку. І тут можна побажати йому тільки удачі, інакшого виходу немає. Отримати свіжу кров у вигляді інвестицій можна не шляхом продажу народного майна, а шляхом корпоратизації – відповідний закон вже ухвалений і підписаний Зеленським. Разом із тим залишається невирішеною проблема з керівництвом ДП «Чернігівторф», ставлениками попереднього міністра, завданням яких було проведення якнайшвидшої інвентаризації держмайна та підготовки підприємств до продажу з «молотка» на аукціоні. Ясна річ – за безцінь і без урахування прав трудових колективів.
Я веду тему чернігівського торфу впродовж п'яти років, і не лише як журналіст. Доводилося не раз змінювати перо на кувалду і захищати заводи від рейдерів. Тож мені як нікому відомо, скільки за ці п'ять років пережили ці героїчні люди з болота – якби не вони, то останні два заводи б порізали б ще у 2015-му.
Варто наголосити, що головна війна сьогодні розгортається не так за підприємства, як за болото – «чорне золото» – єдині родовища в Україні, які мають ліцензії на видобуток. Навіть при нинішньому недолугому управлінні згори, відсутності держпрограм, застарілій техніці та обладнанню, постійним спробам рейдерства – державні заводи залишаються прибутковими, і все – завдяки ефективному менеджменту директорів заводів.
Через це смішно читати деяких анонімних телеграм-фейсбук «експертів», які пишуть про якісь фінансові інтереси окремих депутатів, багатомільйонні крадіжки і так далі. Це – банальне поливання брудом виходить із зацікавлених кіл, про які я свого часу писав і зумисне зробив покроковий «розклад» (як кажуть, по ниточках) для розуміння ситуації новоприставленою владою області.
Звісно, голові Чернігівської ОДА Андрію Прокопенку не подобається критика в цьому питанні, але ця критика є об'єктивною і це радше не критика, а нагадування про невирішену проблему. У подальшому вона буде тільки ускладнюватись. Тож саме час розібратись у ситуації, зустрітись із трудовими колективами – не в стінах ОДА, а на підприємствах, почути думку не лише директорів, а кожного працівника. І нарешті прийняти кадрове рішення.
На носі – важкий сезон, треба негайно складати дорожню карту і думати, як стабілізувати економіку. Продукція торфозаводів, державних і комунальних лісгоспів може стати реальною альтернативою російському газу. Розробка комплексних енергетичних програм стане реальною підтримкою державних та комунальних підприємств, дасть їх нове дихання. Один лише Смолинський торфозавод навіть на існуючому застарілому обладнанні може видавати «на гора» близько 2 тисяч тонн торфобрикету щомісяця! Перспективи – оптимістичні, слово – за представником уряду на Чернігівщині!
Віталій Назаренко
