12 березня — перший день карантину через коронавірус, який днем раніше ввели рішенням Уряду в Україні.
Паралельно ВООЗ оголосила захворювання пандемією. Найближчі три тижні, до 3 квітня, будуть закриті дитячі садки, школи, вузи, скасують культурні і масові заходи, обмежать перетин кордону через КПП, анулюють авіарейси до деяких країн.
З ким залишити дітей під час карантину? Як діяти батькам, які працюють, а їх діти знаходяться на карантині? Чи мають право вони на відпустку у зв’язку з карантином?
Про це розповідає для читачів sknews.net юрист Дмитро Савуляк.
Відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», карантин — адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб; карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 2 Закону України «Про відпустки» визначає, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.
Стаття 25 вищезазначеного Закону визначає, що відпустка без збереження заробітної плати надається матері або іншій особі, як доглядає за дитиною до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території.
Законодавством визначено коло осіб, яким може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на період оголошення карантину.
Ними можуть бути:
мати,
батько,
баба,
дід,
інші родичі, які фактично доглядають за дитиною,
особа, яка усиновила дитину,
особа, яка взяла під опіку дитину,
один із прийомних батьків,
один із батьків-вихователів.
Звертаю Вашу увагу, що період, на який оголошено карантин, має бути підтверджений документально.
Запровадження карантину оголошується органами місцевого самоврядування. У свою чергу загальноосвітні навчальні заклади у зв’язку з цим видають накази про призупинення навчального процесу.
Отже, документами, що підтверджують оголошення карантину, для працівників, які хочуть оформити відпустку без збереження заробітної плати,можуть бути довідки з навчальних закладів або копії наказів про призупинення навчального процесу.
Якщо працівник бажає отримати відпустку в період карантину, потрібно подати заяву про надання такої відпустки, до якої додати копію свідоцтва про народження дитини та документ, який посвідчує відповідний статус працівника.
У свою чергу роботодавець ознайомившись із заявою про відпуску та документами, долученими до неї, зобов’язаний видати наказ (розпорядження) про надання відпустки.
Відпустка без збереження заробітної плати надається на період оголошення карантину на відповідній території. Так як весь період карантину може тривати кілька тижнів і за потреби може продовжуватися та запроваджуватися кілька разів протягом року, така відпустка може бути продовжена та надаватися стільки разів, скільки впродовж року буде відповідних подій.
Ще один із способів отримати відпустку, щоб побути з дитиною, є використання свого права, яке визначене у статті 26 Закону України «Про відпустки» і полягає у наданні відпустки за сімейними обставинами та з інших причин працівнику. Така відпустка надається без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
Альтернативні варіанти для працівника і роботодавця
Крім відпустки батьки дітей до 14 років на період оголошення карантину можуть скористатися іншими правами і гарантіями, а саме:
Важливими гарантіями при наданні відпусток без збереження заробітної плати, є те, що на час їх надання за працівником зберігається його місце роботи (посада), а час перебування в таких відпустках зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.
Звичайно, що така відпустка має як переваги, так і недоліки. Так, відпустки без збереження заробітної плати на період карантину дає можливість батькам та іншим особам, які здійснюють догляд за дитиною, перебувати з нею під час карантину, проте заробітну плату особи у цей період не отримують.
Одним із варіантів реалізації своїх трудових прав є використання оплачуваної щорічної або «додаткової» відпустки.
На період карантину у закладі, де навчається (перебуває) дитина, батькам можуть надати оплачувану щорічну основну або додаткову відпустку поза графіком відпусток, або інші види оплачуваних відпусток (в тому числі «на дітей»).
При цьому ч. 13 ст. 10 Закону «Про відпустки»передбачено категорії осіб, яким щорічні відпустки надаються в будь-який зручний для них час.
Іншим працівникам оплачувані відпустки та відпустки інших видів (не щорічні) поза графіком можуть бути надані лише за згодою роботодавця. Також працівнику доцільно буде у заяві написати, що він не проти отримати оплату за дні відпустки у найближчий термін для виплати зарплати у зв’язку із проханням надати відпустку у стислі строки у зв’язку із призупиненням освітнього процесу у навчальному закладі дитини.
Можливість працівникам на період карантину працювати вдома стане можливістю працювати та доглядати за неповнолітньою дитиною. Це насправді є ідеальним виходом. Пунктом 9 Положення про умови праці надомників передбачено, що вдома можуть працювати особи, які мають необхідні житлово-побутові умови.
Укладати окремий трудовий договір у разі тимчасової роботи вдома не потрібно: трудові відносини не припиняються, лише відбувається зміна умов праці. Заробітна плата в даному випадку виплачується в розмірі, передбаченому умовами укладеного трудового договору. При такому варіанті працівник перебуває дома з дитиною, при цьому виконує свої трудові обов’язки. Зміна місця проведення роботи оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця на підставі заяви працівника про зміну умов праці на певний час.
Наступним варіантом реалізації своїх трудових прав є тимчасове переведення працівника на неповний робочий час для того, щоб відсутність працівника не позначилась на виробничій діяльності.
За угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, в тому числі таку, що знаходиться під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Ініціатива в цьому випадку надходить від працівника. Він пише заяву із зазначенням причини переведення.
В заяві працівник пропонує варіанти режиму неповного робочого часу. Він може працювати неповний робочий день або неповний робочий тиждень або скомпонувати ці варіанти. Роботодавець оформлює переведення наказом, а далі видає наказ про відновлення колишньої тривалості робочого часу.
Такий варіант підійде для батьків, які мають можливість працювати «по черзі». Вони можуть між собою або з іншими родичами встановити так зване «чергування».
За бажанням працівника та з дозволу роботодавця можна встановити гнучкий графік робочого часу (ГГРЧ)або індивідуальний графік роботи, якщо це дозволяє виробничий процес. При цьому порядок та умови застосування ГГРЧ обов’язково мають бути визначені у правилах внутрішнього трудового розпорядку або в колективному договорі.
Використання працівником накопичених відгулів, що полягає в отриманні права на інший день відпочинку за роботу у вихідний день, або у святкові та неробочі дні, або за здавання донором крові, або у разі від’їзду чи повернення з відрядження у вихідний.
Проте, слід зазначити, що такий варіант підійде не всім, адже спершу потрібно заробити такий відгул — авансом отримати відгул неможливо!
Щодо оплати такого дня, то вона зберігається лише за дні відгулів за донорство (у розмірі середньої заробітної плати) в інших випадках це надання додаткових днів відпочинку, оплату за які не проводять.
Правову консультацію також можна отримати за безкоштовним номером 0 800 213 103.
У публікації використано фотоколаж РБК-Україна
