Орликівка — поліське село у Семенівському районі Чернігівської області , центр сільської Ради. Розташована на правому березі Ревни, у 18 км на південь від райцентру (м. Семенівка) та у 23 км від залізничної станції Семенівка.
Сільраді підпорядковані села Баранівка, Блешня, Городок, Мхи и Першотравневе (колишня назва Хандобоковка).
Багато мешканців працюють у місцевому лісництві.
Природа Орликівки сприяє повноцінному відпочинку — соснові бори, красуня-річка Ревна, загалом — гарна атмосфера та енергетика, що не залишить байдужим будь-кого.
У селі Орликівка знаходиться Свято-Іллінська церква — кам'яний двухкупольний храм, яка побудована у 70-х роках ХІХ ст. У післяреволюційні роки храм був закинутий, огорожа зруйнована, а Іконостас разграбовано.
З кінця 1980-х рр., а особливо після Указу Президента України «Про заходи щодо повернення релігійним організаціям культового майна» від 4 березня 1992 р., релігійним осередкам повернулися численні церковні будівлі — загорівся вогонь лампади і в с. Орликівка Семенівського району, і сьогодні храм є діючим.
Історичні відомості
За даними на 1859 рік у власницькому селі Новозибковського повіту Чернігівської губернії мешкало 687 осіб (353 чоловічої статі та 334 — жіночої), налічувалось 23 дворових господарства, існували православна церква й паперова фабрика.
Станом на 1886 у колишньому власницькому селі Семенівської волості мешкало 793 особи, налічувалось 139 дворових господарств, існували православна церква, постоялий будинок, лавка, водяний млин, письмопаперова фабрика, пивоварний і винокурний заводи.
До речі, паперова фабрика належала у середині ХІХ ст .поміщику І.Юркевичу. Продукція фабрики користувалася попитом: «Оберточну бумагу і “писчую наивысших нумеров” збували на ярмарках та базарах Чернігівської та Харківської губерній».
З архіву документів 1892 року:
1892 Год
ОРЛИКОВКА, село Семенвск волости
223 двор — муж 740 — женщ 665
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1396 осіб (672 чоловічої статі та 724 — жіночої), з яких 1348 — православної віри.
Село раніше мало назву Карповичська Рудня, теперішню назву отримало на честь Пилипа Орлика.
Ось що пишуть про виникнення назви села на одному з вебресурсів (http://www.haidamaka.org.ua/):
...За часів гетьманування Самойловича та Мазепи на Стародубщині (до Стародубщини, що зараз на Брянщині, відносилася і теритрорія Семенівського району — прим.) виникають великі господарства таких відомих в Україні родів, як Сулими, Кочубеї, Гамалії та Ломиковські, що будували на Стародубщині млини, буди, гути, рудні, широко провадили торговельні й фінансові операції. Напередодні Шведської війни дістав маєтності у Стародубському полку й генеральний писар Пилип Орлик (села Кривець і Риловичі, Топальської сотні), де побудував Карпівську рудню. Село, яке виникло поблизу від цієї рудні, одержало назву Орликівки, на згадку про майбутнього українського гетьмана...
У с. Орликівка Новозибківського повіту селяни з допомогою Селянського банку купили в 1906 р. у землевласника Журбіна 3 тис. дес. землі для випасу худоби. Однак через неврожай селяни не змогли вчасно розрахуватися з банком, і земля перейшла у володіння банку. Селянам довелося взяти пасовища, які стали власністю Селянського банку, в оренду. У 1915 р. банк розпорядився посадити на землі ліс, оренду було припинено, і селяни втратили можливість випасати худобу. У травні 1916 р. селянки-солдатки стали виганяти худобу на пасовище самовільно. Коли ж уповноважений банку запропонував жителям Орликівки поновити договір оренди, селяни відмовились і продовжували випасати худобу на банківській землі. Банківські чиновники звернулися до новозибківського урядника, який 21 червня 1916 р. направив в Орликівку пристава зі стражниками для наведення порядку. У селі на поліцейських накинулись селянки-солдатки, наносячи їм удари палицями й обливаючи водою. Поліція розігнала жінок прикладами рушниць, шаблями та нагайками, у результаті чого одна з бунтівних жінок, а саме Єфросинія Попудькіна, наступного дня народила мертву дитину.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932–1933 та 1946–1947.
У Великій Вітчизняній війні брали участь 630 мешканців Орликівки, 123 з них загинуло. У Орликівці встановлено монумент на честь воїнів-односельців, які віддали життя за звільнення Батьківщини від німецько-фашистських загарбників.
У с. Орликівка народився А. В. Маринич — вчений суднобудівник, Герой Соціалістичної Праці (1977 р.), лауреат Державної премії (1951 г.). В 1960—1966 гг. – головний інженер КБ, брав участь у проектуванні та будівницутві перших у радянських ВМФ авіанесучих кораблів типу «Москва». У 1968—1988 гг. – головний конструктор важких авіанесучих крейсерів типу «Київ». Помер 23.07.1989 р.
Також Орликівка згадується у документі, який складений К. Розумовським.
МАЙНОВІ ДОКУМЕНТИ РОДИНИ РОЗУМОВСЬКИХ
(за матеріалами Державного архіву Сумської області)
копия
1800 года апреля 13
всепресветлейший державнейший великий Государь император Павел
Петрович Самодержец всероссийский Государь всемилостивейший
Просит генерал фельдмаршал и кавалер Граф Кирилла Григорьев Сын
Разумовский, а о чем тому следует пункт
1
Уступил я добровольно сыну моему действительному Тайному Советнику и
кавалеру графу андрею во вечное и потомственное Его владение из малороссийских
моих недвижимых имений ропскую волость в поветах Стародубовском и новгородско
северском состоящую в пяти тысячах девяти стах тринадцати душах крестьян мужеска
пола по последней ревизии за мною показанных с их семействами и со всем и всяким
имуществом. как то местечко ропис. села хоромное, хотеевку, карповичи, тимоновичи,
бровничи, соловьевку, кропивное, Старой Ропск, Сачковичи, Могилевцы, Лобановку,
буду, и деревни барановку онаж и завод могилицкий, орликовку, слободу блешню, да
хутора куриловский и хандобовский он же и завод приборской. Со всеми землями, лесами,
угодьями, к тем местечку, селам, деревням, хуторам и заводам принадлежащими, водяные
мельницы, винокуренные и всякого другого рода заводы, и хуторные все строения. Со
всего с всякого движимого наличностью там имеющеюся, не исключая из того и малейше
чего либо что к той ропской волости принадлежало принадлежит и чем я владел и
владею. Но все без изъятия кроме одного токмо села рикова, которое по отделении
давно уже состоит под распоряжением Шепталовскиой моей волости :/ С тем
однакож чтоб доходы с той ропской волости собираемые получать мне по смерть
мою, по смерти моей оной сын мой граф андрей иметь будет право по сему моему
уступному запису, собирая те доходы употреблять на себя, по воле и умысле своей,
как его собственною вечно и потомственно Ему принадлежащее, и нато написав от
себя вечистый уступный запис немогши онаго сам заболезнию моею сознать лично
пред Земским Повета Конотопского судом Уполномочил провинциального секретаря
моисея маркова сына ахматова, дабы он воместо меня представя той запись ко вписанию
в вечистые поветовые книги испросил с оных для означеного сына моего графа андрея
выпись обыкновенную, и оную выпись равно как и подленный мною подписанный
уступный запись вручил бы ему сыну моему. таково верющее и при оном вышеписанный
подленный вечистый уступный запись представляя при сем лично на уряд вашего
императорского величества в нижний земский конотопский суд прошу
дабы высочайшим вашего императорского величества указом повелено было
сие мое прошение приняв записать а с означенною данною от меня
провинциальному секретарю ахматову и с поверения и при оной представленной
запись засвидетельствовать сим урядом о личном того Предсудом сознать и, по
немогуществе моем за болезнию представить онаго лично в земский Повета
Конотопский суд. С таковым засвидетельствованием выдать Ему ахматову както и с
поверения так и оной запись для представления в земский поветовый суд ко
вписанию в земские вечистые книги приложа к тому из сего моего прошения
справочную засвидетельствованную сим судом копию.
всемилостивейший Государь прошу вашего императорского величества о сем
моем прошении решение учинить 1800 года апреля. к подаче надлежит повета
конотопского в нижний земский суд прошение писал вышепомянутого Господина
Генерал фельдмаршала и кавалера служитель алексей богданов
на подлинном тако
к сему Прошению руку приложил генерал фельдмаршал граф кирила
разумовский
------------
А ще у Орликівці є фольклорний гурт «Чиста криниця», відомий своїм хітом «Лісапет мій лісапет». Ця пісня стрімко увірвалася у світову мережу та запала в душу багатьом українцям, та й не тільки українцям.
Деякі світлини з Орликівки
При підготовці матеріалів використанні фото із соціальних мереж.
Олександр ШАБАЛІН
